Голос моєї душі
Чи варто?
Мої думки туманом закуті,
Я не знаю… де мій кордон?
Я стою на новому розпутті,
А позаду вокзал і вагон.
Він не може рушити з місця,
Доки я не виберу шлях.
В тому потязі так мало місця,
А мене манить простір в полях.
Я не знаю, куди мені дітися
І не можу знайти свою путь.
Якби можна було розділитися
І податися в кожне з розпуть.
Я б тоді знайшла своє місце,
Я б обрала тоді свій вагон,
Я б побачила в його віконце
Свій новий життєвий перон.
Я б тоді не стала чекати,
Доки думку розвіє туман.
Я би знала, як волю дати,
Своїм вільним і грізним вітрам.
Я б тоді не гаяла часу,
І призначення своє знайшла.
І була б голова моя ясна,
І я б долю свою віднайшла.
Я б зробила більше для світу,
Я б дала йому більше творінь.
Я б творила несамовито
Для старих і нових поколінь.
Тільки б знати, що це того варте,
А не гаяння часу пусте.
Я б тоді несла свою варту
І писала б…писала б про все!
#1787 в Різне
#443 в Поезія
#1225 в Молодіжна проза
Відредаговано: 06.04.2023
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
