Розділ 33 – «Розлом»

Емма насилу переварювала останні слова Ейдана. 

— Бережи її… — повторила вона майже беззвучно. — Ти знав. 

Ейдан опустив погляд, ніби борючись із чимось у собі. 

— Я підозрював. 

Емма примружилася: 

— Підозрював? Ти щось приховуєш від самого початку! 

Ейдан видихнув, його пальці стиснулися в кулаки. 

— Ехо — це не просто якась темна сутність. Це давній розум, який шукає… тіло. 

Лілі напружилася: 

— Тіло? Ти маєш на увазі, що йому потрібен носій? 

Ейдан повільно підняв на неї погляд. 

— Так. Але не будь-яке. Сильне. Унікальне. 

Емма відчула, як у неї стискається шлунок. 

— І ти хочеш сказати, що він… 

Ейдан кивнув. 

— Він шукає когось, хто зможе вмістити його силу. 

Лукас різко підняв руки. 

— Стоп! То він просто вселяється в людей, як привид? 

Ейдан похитав головою. 

— Ні. Він не вселяється. Він зламує. 

Емма похолоділа. 

— Як? 

Ейдан помовчав, а потім тихо промовив: 

— Через страх. Через сумніви. Через слабкість. 

Лілі нервово ковтнула: 

— Тобто… він маніпулює людьми? 

Ейдан коротко кивнув. 

— Саме так. Він не може просто взяти когось силою. Він повинен змусити людину зламатися. 

Емма різко піднялася з місця. 

— То виходить, Джессіка… 

Ейдан подивився на неї, і його мовчання сказало все. 

Лукас вдарив кулаком по столу. 

— Чорт! Ось що з нею сталося? 

Лілі прошепотіла: 

— Він її використовує… 

Емма відчула, як у ній наростає гнів. 

— Чому саме вона? 

Ейдан довго й уважно дивився на неї, перш ніж відповісти. 

— Тому що вона… вже дала тріщину. 

Тиша в кімнаті стала майже дзвінкою. 

Емма пошепки: 

— Що ти маєш на увазі? 

Ейдан зітхнув, його очі стали темними. 

— Ехо не обирає випадкових людей. Він завжди знаходить тих, у кого вже є розломи. 

Лілі насупилася: 

— Розломи? 

Ейдан кивнув. 

— Тих, хто пережив щось, що залишило в них тріщину. Тих, хто вразливий. 

Емма згадала, як останніми місяцями Джессіка ставала все більш замкнутою. Як у її очах ховалася біль, про яку вона ніколи не говорила. 

Лукас зціпив зуби. 

— Ти хочеш сказати, що вона… зламалася? 

Ейдан глянув на нього й холодно відповів: 

— Він допоміг їй зламатися. 

Лілі повільно прошепотіла: 

— А ці вбивства, які відбуваються в місті?.. 

Ейдан напружився, його погляд потемнів. 

— Так. Він не просто вбиває. З кожною смертю він стає сильнішим. 

Емма насупилася: 

— Як це можливо? 

Ейдан тяжко видихнув. 

— Смерть наповнює його силою. Чим більше болю, страху й відчаю він викликає, тим могутнішим стає. 

Лукас вилаявся: 

— Тобто всі ці вбивства — це були жертви? Для його сили? 

Ейдан повільно кивнув. 

— Так. І Джессіка могла стати однією з них, але він вирішив, що вона… підходить. 

Лілі замислено: 

— Зачекай… але вона ж почала спілкуватися з Лораном незадовго до цього. 

Емма застигла. 

— Лоран? Ти думаєш, він пов’язаний із цим? 

Лілі кивнула. 

— А що, як він теж знав? 

Емма відчула, як усередині щось стиснулося. Якщо Лоран знав… Значить, він міг бути частиною цього кошмару. 

Вона стиснула кулаки. 

— Ми можемо її врятувати? 

Ейдан помовчав, перш ніж відповісти. 

— Можливо. 

Лілі різко глянула на нього: 

— Можливо? Це все, що ти можеш сказати? 

Ейдан твердо: 

— Якщо Ехо вже отримав до неї доступ… це не просто. 

Емма підняла підборіддя, її голос наповнився рішучістю: 

— Мені байдуже, наскільки це складно. Я не залишу її. 

Ейдан вивчав її поглядом, а потім тихо сказав: 

— Ти не розумієш, у що втягуєшся. 

Емма зустріла його погляд. 

— Тоді поясни. 

Ейдан напружився, але все ж заговорив: 

— Я вже стикався з Ехо. 

Лукас насупився: 

— Ти що, вже бився з ним? 

Ейдан повільно похитав головою. 

— Не бився. Він намагався забрати мене. 

Емма застигла. 

— Що? 

Ейдан прищурився, його голос став крижаним: 

— Я був його ціллю. 

Лілі прошепотіла: 

— От це так! … 

Емма дивилася на нього, відчуваючи, як серце забилося швидше. 

— Чому він обрав тебе? 

Ейдан усміхнувся без радості. 

— Бо я був ідеальним носієм. Вампір. Безсмертний. Межа між світами. 

Лукас вилаявся. 

— Але ти… ти вирвався? 

Ейдан насупився. 

— Якби все було так просто. 

Емма відчула, що він щось недоговорює. 

Лілі обережно: 

— То як ти врятувався? 

Ейдан подивився прямо на Емму. 

— Вона врятувала мене. 

Емма напружилася. 

— Аделаїда? 

Ейдан кивнув. 

— Вона запечатала його. 

Лукас різко: 

— І ти думаєш, що це спрацює і зараз? 

Ейдан тихо: 

— Ні. Бо тепер він… вже тут... вже занадто сильний..

Тиша. 

Емма стиснула губи, її пальці стиснулися в кулаки. 

Ейдан подивився на неї, його голос став твердим: 

— Ми маємо знайти Джессіку. Поки ще не пізно.