Голос без звуку
Купідон
Болотце темне, Край села,
Туди запущена стріла,
Дитина з крилами пливла
І долю хлопцю покосила!
Чарівний дурень поспішив,
Своє майбутнє залишив.
Крізь терен шлях собі пробив,
Його життя любов згубила.
Упав він різко на коліна:
“Тебе не знав - моя провина”
Моя улюблена, кохана,
Ти незабутня квітка п'яна!
Впаду тобі до ніг я тілом
І вмить розтану сивим пилом!
Дозволь вовік тобі служити
І кожну мить тебе любити!
І Теплий голос відповів,
До вух принісши ніжний спів,
Він “так” в повітрі залишив -
Діваха хлопця покорила!
Було застілля і вино,
Весілля пишне мов в кіно,
А доля - біле полотно
Для молодят рікою плила.
Загнала хлопця до полина:
“Ти був сліпий - моя провина”!
Тож мій улюблений коханий,
Живи для мене, мій Жаданий,
Будуй наш дім, примножуй гроші
І створюй дні мені погожі!
Служи вовік, склади коліна -
У тебе янгольська дружина!
Він довго очі протирав у кров,
Залитий клятвами чарівний образ.
Почув нарешті лязг важких оков,
І жаби квакіт де все лився голос...
Упав він різко на коліна:
“Собі брехав - моя провина”!
І що мені тепер робити?
Як міг я жабу полюбити?
О, Боже, янголи, це кара?
Де я грішив, чого Сансара?
Тепер весь вік мені служити?
І цю потвору вік любити?
На гілці всхліпнув купідон.
Зайнявши випивки полон.
З роками точність вже не та -
Мабуть, на пенсію пора…
Любов під чаркой дуже зла...
А в черзі сватать ще козла…
Відредаговано: 13.10.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
