Голос без звуку

Хризаліс

Шовковий вирій - хвіст комет,
Бедла хризаліс не тримає.
Оков душі тріщить корсет,
Душа невільниці втікає.

Над прірвою, у пірует,
Де чорні маски смог вдихають,
Згасає іскри силует,
А глядачі цього й чекають…

Від оплесків тремтить паркет,
За мить сидіння вже порожні.
А на підлозі лиш корсет…
Душа втекла… парить назовні.

Лети, палай, проріж цей дим!
Розбий скляні крихкі кайдани.
Ти стала світлом неземним,
А інші - хай лиш бачать рани!




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше