Глава 11
Нова загроза
Це був звичайний літній, теплий, день.Навколо все розквітло, а запах квітів охоплював весь Нью-Йорк. Промені великого, палаючого сонця проходили крізь вікно і палітрою різних кольорів ніжили обличчя Джесіки,яка сиділа на кухні, й пила гарячий шоколад.
Супергерої давно не мали місій. Хенк дав їм довгоочікуваний відпуск,проте попередивши їх,що відпочинок-відпочинком, а до місій завжди потрібно бути готовим.
Можливо ви подумали,що супергерої по-особливому проводять свій вільний час,проте це не так.
Кендал випивав з друзями у барі. Чарльз розробляв один із своїх нових проектів,Джеймс спав дома,а Хенк займався прокуратурою.
Зненацька, в Хенка в кабінеті пролунав дзвінок на стаціонарний телефон. Він знав , що йому телефонує його секретарша, тому, ані секунди не роздумуючи, він швидко відповів на виклик.
- Так, слухаю. – Відповів Хенк.
- Містер Вуд, я перепрошую, але до вас прийшла жіночка, вона зацікавлена в питанні,щодо вільної вакансії адміністратора
- О!Це хороша новина , ми завжди раді новим працівникам,– усміхнено сказав начальник,й продовжив, –нехай заходить.
До яскраво освітленого кабінету, з виглядом на Манхеттен зайшла старша жіночка, років 50-ти. Хоча, дивлячись на неї, дуже важко подумати , що їй 50.Про це могло говорити тільки її місцями сиве волосся.Жінка була висока, мала гарну фігуру,симпатичне обличчя, чорне коротке волосся.
Жінка була доволі стильно та молодіжно одягнута. Придивишись до обличчя Хенка,можна було помітити,що він на хвилинку здивувався. Насправді, Хенка було важко здивувати,цей чоловік працює з вовкулаками,відьмами й з людьми,які мають понад людські можливості.Зайшовши, жіночка люб’язно привіталася, та сіла за стіл для співбесіди.
- Вітаю містере Хенк, мене звуть Скарлет Вокер.
- Так, доброго дня. Як я зрозумів, ви зацікавленні в запитанні,щодо вільної вакансії адміністратора,чи не так?
- Авжеж, та мені відомо, що ваша компанія не займається, так би мовити, буденними справами охоронної організації.. Я б хотіла , взяти вакансію агента,якщо така вільна..
Міс Вокер запитально поглянула на Хенка. Чоловік був спантеличений , адже звідки вона це дізналася? Це ж цілковито таємна інформація. Хенк швидко прийшов до тями,й скоричив строгу гримасу.
- Ну так ,що? – Спитально промовила мадам.
Коли вона , що-небудь запитувала , її брови ставали доволі кумедної форми пів кругу.
- Так, звісно, я розгляну вашу пропозицію на цю посаду,але зараз, ви можете ознайомитись з нашими правилами. Та допомогти дещо в бухгалтерії. Я читав у вашому резюме, що ви надзвичайно вправні у цьому ділі. – З усмішкою на обличчі вимовив Хенк.
- О, ну звичайно. Я якісно виконаю ваші інструкції , а ви матимете достатньо часу на роздуми. – З невимушеною усмішкою відповіла вона.
Одразу після того, як вона вийшла із кабінету, Хенк взявшись за голову, важко видихнув.
- Хто ж міг пропатякатись! – Знервовано прокручував він у себе в голові.
В додаток, у дівчини був дивний акцент,наче вона не з тутешніх місцин.Та Хенк переймався далеко не цим.Чоловік згадав,що має ще дуже багато справ,тому відклав всі свої хвилювання, й взявся за роботу.
*************************
Скарлет стримано йшла коридорами. Вони були доволі простими ,як і у всіх офісних хмарочосах. Прості килими, вазони де-не-де визирають з-за кутків.В коридорах було багато камер спостережень, проте жінка не надала цьому великої уваги.
Працівники постійно метушаться,щоб вчасно виконати роботу,всі були зайняті своїми справами,через це на жінку ніхто не звертав уваги.
Одягнувши робоче вбрання, та бейджик, вона зовсім не виділялася серед юрби заклопотаних працівників. Обійшовши усю будівлю, та виконавши їй задану роботу, задзвонив телефон Скарлет,де було повідомлення з двох букв:
«ВР».-Важлива розмова.
Зненацька жінка швидко схопила телефон, спокійно зайшла в ліфт,через декілька секунд дівчина була на вулиці.Скарлет пришвидшила свій крок, й спокійно зайшла за провулок,щоб її ніхто не побачив.
Жінка дзвонила на анонімний номер, так було безпечніше. В цю мить, хтось заговорив до неї на російській мові.
- Ну як все пройшло?
- Ніби все гаразд. Ще розглядають мою кандидатуру.
- Добре. Це хороший знак. Ти знаєш як діяти.
- Так, звісно.
Незнайомець збив виклик.Озирнувшись ,Скарлет швидко помчала до офісу, поки ніхто не помітив.
Від того дня,пройшло три наступні.Тоді Скарлет прийшло повідомлення,що її чекає на тренуванні Хенк,де вона покаже свої здібності.
Це був відповідальний день для жінки,вона дуже переживала,але була впевнена в собі.
Міс Вокер прийшла на зазначену годину, в величезну тренувальну залу,яка знаходилася в підвалі штаба.
-Доброго дня, ви готові ?-Промовив Хенк
-Так, як ніколи
-Ваша задача пройти лінію перешкод.
Лінія перешкод складалася з інших агентів,яких вона мусила побороти, потім подолати величезний басейн,в якому будуть не справжні акули, піраньї.Одразу ж після цього, пробігти декілька кругів, водночас долаючи ті перешкоди, які їй зустрінуться по дорозі.Це може бути все, що завгодно, може щось впасти,чи хтось напасти,можливо навіть буде перестрілка,звичайно,що не справжня.
Скарлет заплела своє волосся в хвостик, потім декілька раз видихнула, й вдихнула.Жінка розігналася, й скочила на інших агентів.Вона долала одного за іншим.Міс Вокер робила хитрі маневри, вона була умілою, й швидкою.Пройшовши перше завдання,вона скочила в басейн, де було трішки складніше.Її хапали піраньї,але вона відбивалася й пливла далі, потім до неї наблизилася акула,вона на декілька секунд втратила пильність,але вчасно отямилася.Жінка побачила зверху мотузки,які звисали,щоб допомогти,вона залізла на пустий бідон,який був коло неї,оскільки у воді було багато непотрібних речей,якими дівчина мала скористатися, тоді жінка стрибнула на акулу, від якої вона відштовхнулася,Скарлет схопилася за мотузку,вона розкачалася, й перестрибнула з одної мотузки на другу, а потім зробила те саме,ще декілька раз.