1 глава.Новий Супергерой.

Новий Супергерой. Глава 1

Джесіка Хейл.Так звуть русяву красуню,яка жила в сучасному місті Нью-Йорк.Не місто, а казка, хіба не так?

Дівчина мала дивовижний колір очей. Її сині очі були дуже глибокими, наповненими мудрістю, відважністю та впевненістю. Вони мали одну цікаву особливість.Коли дівчина дивилися на промені сонця- її очі отримували відтіннок гарячого полум'я.

Джесс мала гарну фігуру,довгі ноги та кругленьке бліде личко.16-річна Міс Хейл була доволі розумна, а головне, не така як всі.Дівчина схилялася більше до  творчості та спокою. Гучні вечірки не для неї,хоча вона не раз бувала на таких заходах.Джес дуже гарна та талановита,але несерйозна,незграбна та місцями невпевнена в собі.

Уривки з щоденника Джесіки:

«Мої батьки розбилися в автокатастрофі,коли я була ще зовсім маленькою.Я ніколи не відчувала,що таке повноцінна сім'я.Кожен раз коли я гуляла зі своєю найкращою подругою Ванессою, ми спостерігали за щасливими сім'ями,які дурачилися та насолоджувалися життям.Хоча, я живу доволі гарно та щасливо,завдяки бабусі Еліс.Їй от – от мало виповнитися 58.Вона добра та чуйна і замінила маму.Я нікого так не цінувала, як її.Хоча зараз вона на пенсії, але в молоді роки вона працювала в серйозних компаніях в фінансовій сфері.Тому саме через це, ми живемо в районі Манхетен.»

Одного шкільного ранку.

Одного ранку Джес збирала рюкзак,пізніше дівчина вийшла в під'їзд, сіла на лавку та чекала.До неї підійшла дуже висока, симпатична дівчина з видовженим обличчям та карими очима.Її недовге , але темне волосся було заплетане в косичку і перев'язане голубою резинкою.

Оскільки була весна,дівчата були одягнені доволі легко.

-О! Ванесса! Ти запізнилася, аж на 5 хвилин,-промовила дівчина ,засміявшись.

Коли дівчата йшли вже по коридорам школи Джес промовила:

-А пам'ятаєш,коли ми були маленькі , я мріяла бути супергероєм?

-Так, пам'ятаю, ти постійно підкрадалася до мене і кричала: «Супергерой поруч!»

-Коли нам було по 10 ми бігали та кричали, що рятуємо світ. Хоча вже в 12 я перестала в це вірити.

-Кому ти розказуєш.Ти напевне ще досі , поки ніхто не бачить, стрибаєш і кричиш, що «супергерой поруч»,-підколола її Ванесса

Галасливий сміх дівчат перервали неприємні насмішки. Джес була доволі імпульсивною у відмінності від Ванесси.Друга похлопала її по плечі та промовила:

-Не звертай уваги..

Одна з копанії тих дівчат,яку звали Джулія промовила:

-Лізі,ти бачила як вона одівається?Фу..В житті б таке не наділа.

-Та що ти лише про одяг,-сказала вона серйозним тоном.

Джулія подивилась на Лізі із запитанням, на що та відповіла:

-Вона щей бездарна..

По коридору школи пройшовся бридкий сміх дівчат,який аж так і різав вуха.

-Це ще я бездарна? Хоча знаєш, якщо вважати тупість даром.. То так, я бездарна, зате ви, неперевершені в цьому,-промовила дівчина з гордо піднятою головою.

Джулія і Лізі кинули агресивний погляд на конкурентку.

Лізі, усміхнувшись, підійшла до Джес і прошепотіла наступне :

-Ти ж дивись.. Одна не гуляй, раптом хтось по голові стукне.

Дівчина обернулась і зробила вигляд, що цього не чула

- Що вона тобі прошепотіла?-Запитала Ванесса

-Нічого особливого,пробувала погрожувати.

Йшли тижні,все було як завжди,але згодом почалися весняні канікули.В цей період діти себе почувають вільними від, так званих, «кайданів» школи.

Одного вечора, Джесс почувалася дуже погано. Її боліло все  тіло і голова.

Коли ж вона заснула, дівчині  приснилося наступне :

Джесіка стояла в невідомому їй місці.Перед нею було велике приміщення, а все навколо палало.З усіх сторін були крики та плачі.

На другий ранок Хейл проснулася в холодному поті та відчувала страх.Таке відчуття,ніби дівчина не могла зрозуміти де сон, а де реальність.

-Дивно,раніше я взагалі снів не бачила.Що за дурниці..

Джесіка проснулася, привела себе до ладу

Про цей дивний сон вона не насмілилася написати Ванессі,оскільки та б не прийняла це все в серйоз

Згодом, дівчина забула за це і не згадувала. Зненацька задзвенів телефон.

Дівчина подивилася на екран в якому писало :

*Ванесса*

- Привіт, не хочеш трішки розвіятися? Погуляти,-запиталася Ванесса

- Так, давай, зараз це б пішло на користь

-Чекаю тебе за декілька хвилин коло під'їзду.

-Окей, я побігла збиратися

Пройшло 3 години.Дівчата сміялися,дурачилися,гуляли та ні про що не думали.Вони почувалися впевненими і щасливими.

Вертаючись ввечері з гуляння, в навушниках,слухавши музику на всю,Джес помітила не дуже приємну картину.Вона була сама,тому що Ванесса мусила піти до бабусі, а це було зовсім в іншу сторону.

В далечині дівчина побачила два знайомих обличчя, це були Лізі і Джулія

Красуню охопили спогади..Вона згадала,що їй казала Ліз

Лізі сміючись підходить і штовхає Джес. Та в свою чергу, падає і вдаряється в руку.

- Ну що, хто з нас тепер тупий та безпомічний?-Промовила Джулія з насмішкою.

Дівчинка пробувала підвестись на ноги, але не встигла.. Вони почали її в стані агресії копати і бити.З такою силою та без пощади.

Джес охопила дуже сильна лють , агресія і образа. Коли вони перестали бити, дівчата захотіли підвести її на ноги.Як тільки Лізі доторкнулась до дівчини, в цю ж мить, їх з Джулією відкинуло від неї.

Джулія вдарилася головою, а Лізі впала на руку і схоже її пошкодила.

Джесіку охопив шок. Отямившись,вона швидко підвелась на ноги і слід за ними, ніби простив.

По тілу дівчини пробіглися мурашки. Нерозуміючи , що трапилося, вона взяла речі і побігла до дому

Зайшовши всередину Хейл швидко заховалася в кімнату,щоб бабуся не побачила її синці та царапини.

Дівчина промовила собі під ніс:

- Навіть не представляю її реакції, як вона побачить мій так званий «новий стиль».Називається «КалікМен».