Від автора

У моїй авторській уяві Микола Васильович Гоголь ожив уже в наш час. Невелика фантазія, скажете? Так, але разом з ним такий самий шлях пройшли і його основні персонажі з відомої поеми «Мертві душі». Кожен зі своїми «тарганами» у голові. А це, прошу погодитись, вже цікавіше.

Як поводяться старі «таргани» гоголівських героїв на сучасній «кухні»? Про це я й  розповідаю у шести сценах моєї театральної комедійної п'єси.

Гоголь – мій улюблений письменник, з його колоритним гумором та глибокою філософією, із соковитими діалогами героїв та їх влучними описами. Для мене він завжди правий, хоч іноді в цій п'єсі й виглядає дещо розгубленим. А ось інші персонажі в моїй версії подій так і залишаються його моральними опонентами – негативними, як і багато років тому в оригінальній поемі – як би пафосно вони при цьому не говорили і як би впевнено не висловлювалися. Ви думали, що вони давно померли як історичні типажі? Моя думка – все зовсім не так! Живі-живенькі.

Я постарався зберегти для всіх персонажів самобутню гоголівську мову та властиві манери. Вони самоцінні, як літературне надбання класика, переконаний у цьому. Мої герої змінили «костюмчики», але залишилися насправді самими собою, з усіма своїми особливостями характерів. Гоголівською мовою вони обговорюють вже сучасні проблеми, сперечаються та відстоюють свої позиції, мають свою думку з різних питань. Не знаю, можливо, вони в чомусь і мають рацію... подивимося.

***

Дійові особи:

Гоголь Микола Васильович – автор поеми «Мертві душі».

Персонажі поеми «Мертві душі»:

Чичиков Павло Іванович – самовпевнений, на шиї краватка-метелик, з манірною поведінкою та з хитрим поглядом, у руках несесер.

Ноздрьов – безпардонний, голосно говорить, рухливий, постійно суперечить сам собі, одягнений недбало, волосся скуйовджене, злегка п'яний.

Манілов – «очі солодкі, як цукор», манери запобігливі, мрійник, у руках квітка.

Собакевич Михайло Семенович – незграбний, одягнений мішкувато, манери грубі, розмовляє наполегливо та категорично.

Плюшкін – у джинсах з дірками на колінах, у латках, на плечах жіноча пухова хустка, на голові капелюх поверх головної хустки.

Коробочка Настасія Петрівна – у віці, на голові чепець.

* * *

Дія відбувається у наш час. Гоголь по черзі зустрічається із персонажами своєї поеми «Мертві душі». На сцені єдиний стілець зі спинкою.