День 2

Після удару голова нещадно боліла, й крики за вікном дратували ще більше, ніж зазвичай. Як на зло, хлопчисько не вгамовувався й на все горло кричав:

- Свіжі новини! Свіжі новини! Принц Герман одружиться з герцогинею Жаннетт Саросською!

Філіпу здалося це дивним, адже вчорашню новину складно назвати свіжою. Тим паче, що всі газети про неї вже розповіли. І все ж він піднявся, притримуючи руками голову, й пішов умиватися. Снідати не хотілося, та й почуття ніяковості після вчорашньої події, не відпускало. То ж, швидко одягнувшись, він вийшов і відразу ж попрямував до дверей Луїзи. На стукіт ніхто не реагував, хоча зазвичай в цей час дівчина саме збиралася на роботу.

«Напевно, вона не хоче мене зараз бачити», - зрозумів дю Солей, і попрямував до сходів. Проте, треба було сходити до майстра Жако й зізнатися, що він знищив артефакт.

- Доброго ранку, містере дю Солей! Ви чули останні новини? Місіс Пінк знову підвищує плату за житло! - привітав його містер Соул.

Чоловік завмер і здивовано обернувся.

- Доброго ранку, містере Соул. Так, я пам'ятаю - ви вчора мені про це сказали, - насупився Філіп. Сусід нічого не встиг відповісти, бо зверху почулися крики.

- І щоб я духу твого тут не бачила! Повертайся туди, де був усю ніч! - знову кричала Марі. Це ще більше схвилювало Філіпа.

- Погляньте-но на них! Знову біснуються! - повторив, як і в минулий раз, сусід.

Від нерозуміння того, що відбувається, годинникаря кинуло в жар, і він, не попрощавшись, вискочив на вулицю. Знайшовши в кишені дріб'язок, підійшов до хлопця й купив у нього одну з газет.

- Вибач, але тут вказано вчорашнє число. Ти дав мені стару газету! - чоловік вказав на дату, але дитина тільки знизала плечима:

- Вибачте, містер, але ця газета свіжа, і число на ній стоїть сьогоднішнє, - про всяк випадок глянувши на першу сторінку, запевнив газетяр.

«Нічого не розумію», - скрутивши газету, насупився Філіп. Потім раптом різко зупинився. Він вчора налаштував артефакт і спробував перевести час назад. Але годинник розлетівся на друзки. Так що ж сталося? Невже у нього все ж вийшло повернути час назад ?! Тоді ставало зрозуміло все, що відбувалося з ним вранці - ці зустрічі з сусідами, відсутність Луїзи й крики хлопчака. Стоп! Ось воно! Сусідки ще не було вдома, а, отже, він ще встигає зустріти її на вокзалі! Хто знає, може, саме його запізнення стало вирішальним для її фатальних слів?

Що ж, в такому разі, варто на сьогодні забути про майстра Жако і попрямувати одразу до вокзалу. Розбурханий своєю здогадкою, він ледь не побіг в потрібному напрямку. Часу було достатньо, то ж навіть звірив графік поїздів - той, що мав привезти Луїзу, прибував точно за розкладом.

Серце в грудях приємно тремтіло, коли наречена ступила не перон.

- Кохана! - Філіп підхопив дівчину на руки й закрутив, радіючи з того, що доля дала йому другий шанс. Наречена сміялася, притримуючи капелюшок рукою, а саквояж ще в першу секунду впав десь в стороні.

- Що на тебе найшло, Філіп? Мене не було лише кілька тижнів! - посміхалася вона.

- Я дуже скучив, - чесно відповів чоловік, вдихаючи знайомий запах лаванди та лимонника.

Потім вони попрямували додому, щоб залишити речі дівчини, а після трохи прогулялися парком. Філіп намагався бути уважним і ставити якомога більше уточнювальних питань - йому хотілося, щоб Луїза зрозуміла, що для нього важлива тільки вона. Хоча в голові час від часу і з’являлися думки про те, щоб розповісти про випадок з годинником, але чоловік вчасно зупинив себе.

Припустивши, що в цілому дівчина була задоволена вечерею, дю Солей вирішив повторити все, знову замовивши страви в знайомому ресторанчику.

Цього разу, зайшовши у квартиру, Філіп відразу ж помітив, який чудовий вигляд має його кохана. Втім, на обличчі її все ще був сумний вираз. Чоловік усіма силами намагався підбадьорити наречену смішними історіями, але та тільки ще більше похмурніла.

- Луїзо, ти так прекрасна сьогодні, - взявши її руки у свої, натхненно сказав Філіп. - Не будь я вже закоханий в тебе, неодмінно б полюбив! - дівчина ніяково поправила волосся й підвелася. - Прошу тебе, стань моєю дружиною, - сказав він серйозно, і швидко додав: - Якщо така буде твоя воля - ми можемо одружитися навіть завтра! А, хочеш - через місяць. Тоді ми встигнемо все підготувати для пишного свята. - Чоловік уже стояв поруч з дівчиною, забравши у неї тарілку з хлібом. Заради виправлення своєї помилки він готовий був навіть на деякий час пожертвувати своїм захопленням.

Її мовчання затягувалося, а погляд був сповнений смутку.

- Ні, прошу тебе, не говори, що не плануєш ставати моєю дружиною, - він міцніше стиснув її руки у своїх, і дівчина опустила погляд.

- Вибач, але це так, - ледь чутно сказала вона. А далі ... далі звучали ті ж слова, що і вчора. Немов завчений і сотні разів розказаний про себе монолог героя невдалого роману.

Філіп стояв і дивився на ту, яку любив усім серцем, і розумів, що він знову програв. Минулого разу це було боляче, але тепер ... Тепер було відчуття, ніби хтось розбив його серце на шматки й радісно танцює на них канкан.

- Мені, напевно, краще піти, - кинув він, і розвернувся, щоб піти. Слухати далі слова, які й вчора завдали болю, не було сенсу. Власне, єдина різниця була в тому, що вчора у нього була надія, сьогодні ж залишився тільки відчай.