14

Старий Чеслав Веда був не з тих, хто у свої 70 не міг би керувати Карпатією. Розумний, начитаний та справедливий — риси справжнього короля. У свої роки Чеслав досяг успіху в прийнятті законів «Про заборону використовувати темну магію на території королівства», «Про надання темним магам автономії» та «Про надання темним магам власної території для чаклування». Його слово для всіх звучало з особливою пошаною — тільки не для магів, що ступили на шлях чорної магії. Можливо, тому, що близько півстоліття тому в Карпатському королівстві творився повний хаос.

Його дядько, який тоді був при владі, щодня влаштовував бенкети для послів з іноземних країн, на яких вони розпивали добру бочку вина з морськими марципанами й розважалися з дівками. Після такої вечері для них завжди влаштовувалися бої без правил між магами, які в чомусь провинилися. Билися вони до останнього й часто навіть до смерті. Найдивнішим було те, що до старого Вегоди — так його звали — завжди приїжджали одні й ті самі посли. Гуляти цей чоловік умів. Через це в нього не було ні дружини, ні дітей; можливо, десь і гуляли його байстрюки, проте про це ніхто не думав.

Хто керував країною в той момент? Усі не дуже важливі справи вирішувала права рука короля. У самих же містах панував повний безлад: темні маги висліджували й убивали світлих, а посередні на все закривали очі, боячись, що черга дійде й до них. Чому вони один одного так не любили? Мабуть, тому що більше прав усе-таки було закріплено за світлими магами. Дивно, але це й справді відбувалося у Карпатському королівстві.

Згодом трон перейшов до Чеслава. Тоді він вирішив присвятити все життя владнанню проблем країни. Він відділив темних магів від двох інших кланів і надав їм власного короля — Маркуса. Відтоді всі, хто використовує заборонену темну магію на території Карпатії, потрапляють у рабство до Маркуса на 2, 5 або 10 років — термін залежить від тяжкості закляття. Саме завдяки цій чітко налагодженій системі Чеслав Веда отримав таку шану суспільства.

Зараз він, як завжди, сидів у своїй тронній залі, розглядаючи карту переплетень магічних полів. Можна сказати, що вивчив він її вже напам’ять, проте шукав… шукав очима те, що ще міг упустити в розрахунках.

Двері зали скрипнули.

— О, діду, ти кликав мене? — скрикнув молодий юнак, увійшовши всередину й зачинивши за собою двері.

— Кирило, де твоя вихованість? — старий мольфар любив повчати.

— Вибачте, якщо ваша ласка, великий правителю, царю Карпат, дідусю Чеславе, чи не могли б ви не тривожити моє чутливе серце й розповісти, з якою метою ви прикликали мене до цієї зали через увесь замок? — Кирик шанобливо схилився перед мольфаром і легко підсміхнувся.

— Не кривляйся, — мовив правитель і одним помахом руки згорнув карту в рулон. — Знаєш, тобі вже 18, і саме час вникати у справи королівства.

Кирило розвалився на шкіряному дивані, як робив це завжди.

— Тому… завтра, — продовжив Чеслав, — опівночі ти повинен бути присутнім на зустрічі з міжнародними амбасадорами. Ти дорослий хлопчик і маєш розуміти, що…

— Завтра? — перебив той, сперши руки на коліна. — Завтра ж шабаш.

— І що? — він подивився на хлопця з докором. — Тебе туди яким вітром несе?

Кирило насупився.

— Хіба тобі не вистачає твого кулону?

— В мене просто є там справи, — юнак зробив задуманий вигляд.

— А, ну ясно. Знову будеш до дівчат залицятися, — Чеслав засміявся. — Ех ти, гляди, бо Криста скоро вслід за тобою примчить сюди.

— Знаю я, — відкинув той. — Я туди трохи з іншою метою йду.

— Юначе, не створюй проблем на мою стару голову. — По залі розлився дим з люльки, яку прикурив старий Веда. — Ти ж знаєш, що в мене зараз і без тебе справ вистачає.

— Ти навпаки мав би мені дякувати: скоро я дістану те, без чого усі твої справи марні.

— Ой, знову ти за своє, — його очі демонстративно закотилися. — Я просто на 90% упевнений, що це не той годинник, який ми шукаємо. Я не міг помилитися з розрахунками. Справжній годинник зараз в Італії. Для цього і приїжджають ці міжнародні посли — щоб я зміг домовитися про співпрацю. Мені потрібні ці зв’язки, бо ніхто, крім них, не може отримати цей артефакт. А якщо ти завтра зіпсуєш мені переговори своїми теоріями, то повір, що дуже сильно пошко…

— Мені можна йти до кімнати? — перебив Кирило.

— Так, — після короткої паузи відповів той, — але не забудь про завтрашню зустріч.

— Нічого не обіцяю, — кинув хлопець, замикаючи двері зали з іншого боку.