Розділ 4. Дзвін

Ельза знову була на горищі. Три години, які вона "витратила", повернулися.

​Вона міцно стиснула очі, а потім почула це: "ТІК-ТАК. ТІК-ТАК."

​Повернувся звук. Вона глянула на годинник, що лежав на підлозі. Він знову був важким і латунним. А стрілки… невпинно бігли до 23:59.

​Вона кинулася вниз.

​Мама щось бурмотіла на кухні, ріжучи зелень.

​"Мамо! Ти чула щось? Я була... у Кабінетах..."

​"Щось чула, Ельзо? Тільки дзвінок у двері," — усміхнулася мама. — "Іди відкрий. Здається, твій годинникар не зміг пропустити Новий рік."

​Ельза підбігла до дверей, її серце гучно стукало в грудях. Вона відчинила.

​На порозі, засипаний снігом, але усміхнений, стояв тато.

​"Вибач, принцесо," — сказав він, обіймаючи її. — "Застряг. Довелося попрацювати наднормово, щоб встигнути."

​Ельза міцно обійняла його, дивлячись через його плече. У сніговому вихорі, щойно він закрив двері, їй здалося, що вона бачить швидкий, місячно-білий силует.

​"ДЯКУЮ," — прошепотіла вона, звертаючись до снігу, до часу, до моменту.

​За п'ять хвилин до півночі, коли вони сиділи за столом, а гірлянди кидали кольорові відблиски на її обличчя, Ельза подивилася на настінний годинник.

​Він показав: 23:59.

​Вона міцно заплющила очі.

​І тоді, нарешті, пролунав ДЗВІН. Не крихкий, як кинуте скло, а міцний, потужний, що обіцяє не тільки кінець, але й абсолютно новий початок.

​Ельза знову була на горищі. Три години, які вона "витратила", повернулися.

​Вона міцно стиснула очі, а потім почула це: "ТІК-ТАК. ТІК-ТАК."

​Повернувся звук. Вона глянула на годинник, що лежав на підлозі. Він знову був важким і латунним. А стрілки… невпинно бігли до 23:59.

​Вона міцно заплющила очі.

​І тоді, нарешті, пролунав ДЗВІН. Не крихкий, як кинуте скло, а міцний, потужний, що обіцяє не тільки кінець, але й абсолютно новий початок.

​