частина 14

Шиара натрапила на сходи, що вели на другий поверх. Жінка замислилася. Поглянула вгору. Жодної вентиляції чи чогось подібного на стелі не було. Дроу все ж наважилася. Слизьким кроком пробігла сходами, намагаючись не заплутатися у спідницях, яких зроду не носила. Жіноче вбрання дроу вирізнялося відвертістю, було легким, розвівалося під час ходьби й не загрожувало сплутати ноги в найневідповіднішу мить.

Почулися важкі кроки. Шиара буквально злетіла під стелю й зачаїлася. Під нею пройшов орк. Вона згадала розповідь Грега про орків-рабів. Орк уже майже вийшов на сходи, що вели на перший поверх, але зупинився, шумно принюхався і підняв голову.

— Яка красуня, — протягнув орк, — а що ти робиш під стелею і як взагалі там тримаєшся?

Шиара заплющила очі й постаралася не вилаятися. Одяг, хоч і чистий, мав слабкий запах парфумів чи ще якихось пахощів. Людський ніс цей запах не вловлював, а от оркові вистачило.

— Злазь, я з тобою ближче познайомлюся, — до дроу потягнулася м’язиста лапа. Діватися було нікуди, виказувати себе завчасно не хотілося. Жінка вхопилася за здоровенну долоню й легко зіскочила на підлогу. Орк у минулому житті був воїном і мав неабияку пильність.

Зізнавайся, хто ти? Як на таку пампушечку, ти надто легка й спритна, — орк уважно оглядав жінку. Дроу ризикнула.

— Я від Шторма. Мені треба знайти Агавіге й прикрити її, доки не зможемо зняти нашийник.

— Нагору можеш не йти. Вампірка у колодязі, в підвалі. Їй там буде безпечніше. Просто так ви нашийник не знімете.

Треба вбити мага. — І подумки додав, що в такому разі, як поведеться настільки потужний артефакт, передбачити не може ніхто. Єдина надія на регенерацію вампіра. Далі Гарзонг замислився. Цю дівчину не просто так закинули в замок. Його чуйний нюх під запахом парфумів уловлював ще один специфічний аромат. Дуже слабкий, на межі розрізнення, але він був.

— Хто ти? Тільки не бреши про служницю. Я думаю, як нам убити мага і яку допомогу ти можеш надати, крім гучного вереску.

— Я — дроу. Воїн і жриця. Щоправда, молодша.

— Ну, це дещо міняє. У магії ти з Пейаром тягатися не зможеш, а ось як воїн знадобишся.

   Вогняний Шторм обійшов навколо замку, уважно оглядаючи стіну. Магічний зір дозволяв йому навіть на великій відстані розгледіти всі вибоїни. На протилежній від нападників стіні вибоїн було найбільше.

Мабуть, стіна колись постраждала під час облоги, а маг, упевнений у своїх охоронних артефактах, наказу відновити пошкоджені місця не давав. Шторм придивився до плетінь охоронного закляття. Потужне і зав’язане на точки сили, розташовані по всій поверхні стіни. Це закляття Шторм знав. Пейар модифікував його, але основа залишилася і можна було впоратися, тим паче, що знімати його з усієї стіни не було потреби. Залишилося придумати, як відволікти мага й гарнізон.

Поки Шторм ішов назад, у його голові народилося щось схоже на план. У своєму наметі маг на коліні змайстрував потужний артефакт, який при ударі об щось тверде розлітався на шматки, викидаючи в усі боки рідкий вогонь, здатний горіти навіть на воді. Подумав і зробив ще два таких самих. Покликав Ойха.

Маг злегка здригнувся, коли до намету залетів він сам. Ойх теж трохи забарився біля входу, побачивши себе коханого.

Чоловіки весь час поруч не стояли, один одного бачили рідко і звикнути не встигли. Шторм першим опанував себе.

— Ойху, я знайшов місце, де можна непомітно проникнути в замок. Ні, ти не підеш. Магією не володієш і надто шумний. У тебе інше завдання.

Тут ликанин запитально підняв одну брову. Шторм хмикнув. Вийшло дуже схоже на його улюблену звичку.

— Я даю тобі три артефакти. Вони самі по собі не спрацюють. Головне, не впусти. Артефакт вибухає від удару об тверде.

Я зараз піду до потрібного місця на стіні. Коли сонце майже зайде, починайте шуміти, удавайте штурм, але на стіни не лізьте. Навіть близько до них не підходьте. Вас надто мало. Пошуміть, поки сонце зовсім сховається за обрієм, і кинь у ворота один артефакт. Великої шкоди ви не завдасте, але відвернете всіх на себе. Постріляйте, пошуміть ще близько години. Потім кинь другий артефакт, цілься у вежу біля воріт. І стань так, щоб тебе було видно. У мене досить стійка репутація, щоб вибух справив потрібне враження. Третій артефакт кинеш за обставинами. При собі його не залишай. Постраждаєш сам та інші. Все зрозумів?

Ойх впевнено кивнув. Обережно взяв артефакти й поклав у поясну сумку. Шторм вислизнув із намету й пірнув у густі зарості. До заходу сонця залишалося зовсім небагато, а йому ще треба було дійти до місця й деактивувати охоронне закляття Пейара так, щоб сам маг цього не помітив. Піднятися вищербленою стіною для сильного й досвідченого бійця, яким був бойовий маг, проблемою не було.

Ось і потрібне місце. Сонце наполовину сховалося за обрієм. Навпроти замкових воріт почувся шум, лемент, і вітер доніс уривки добірної лайки, що лунала із замкової стіни. Шторм потягнувся до плетива закляття, намацуючи вузли. Один є. Тепер послабити його, але так, щоб воно не сповістило мага про присутність чужого. Оглянувши утворену комірку, Шторм зрозумів, що Пейар накрутив такого, що відразу не знімеш. Йому доведеться лізти стіною й одночасно послаблювати магічні вузли охоронної мережі. Завдання не з простих, але мета була того варта. Надто задавненою була ненависть до Пейара.

Маг павуком повз стіною, розплутуючи вузли мережі та хитромудрі плетива. Сонце сховалося за обрієм. Буквально тієї ж миті прогриміло і над замковою стіною спалахнула заграва. Почулися крики. Шторм почув, як вигукують його ім’я. Ойх, зрозумівши задум мага, продемонстрував захисникам замку вогняного мага у всій його величі. До цього часу Шторм уже проповз дві третини стіни. Затримався на розплутуванні особливо заковиристого плетива. Щойно почав просуватися до верхівки стіни, що виднілася вже зовсім поруч, як донісся ледь чутний вій та крик. Нападники імітували нічний штурм. Ще один вузол, ще одне мудроване плетиво, і спітнілий та втомлений Шторм ухопився за край стіни.