частина 3

Молодша Жриця Шіара з П’ятого Дому Ш’Ан Шаіор тримала в тремтячих руках велику чашу жертовної крові. Верховна Мати й за сумісництвом Верховна Жриця Дому Ш’Ан Шаіор метрес Шатаг проводила велике жертвоприношення. Шіара не знала, що напередодні Шатаг випадково збила ліктем купу книг і сувоїв, яка століттями лежала на краю монструозного стола в кабінеті метрес. Купа з гуркотом обвалилася на підлогу. Шатаг помахом руки левітувала все назад. Зверху опинилася тоненька книжка, яка, не втримавшись на верхівці купи, з’їхала до руки Шатаг. Жінка, інстинктивно опустивши очі, прочитала на обкладинці «Шуккіт Ш’Ан Шаіор». Шатаг відкрила книжку, що була радше блокнотом. Погортала записи. Заклинання, що сподобалися, помітка «згодувати Ллос цю стару гниль Шопху». Шатаг пирхнула, перегорнула ще кілька сторінок. Погляд прикували рядки: «Священне срібло виконає всі твої бажання, якщо ти зможеш ПОПРОСИТИ!» Бажань у Шатаг було багато. Жриця знову перегортала книжечку від палітурки до палітурки, ледь не вивернула її навиворіт. Купа всілякої всячини, геть нікому не потрібної. Тільки одна фраза. Більше нічого. Шатаг крутилася всю ніч. Молодюсінькі наложники, що старалися щосили, були викинуті зі спальні стусаном під зад. Розлютили. Вранці зла й невиспана Шатаг нагримала на служниць. Спустившись до зали, нагримала на жриць, що шанобливо схилилися перед нею. Трохи полегшало, і Матріарх Другого Дому наказала готувати велике жертвоприношення. Її старша донька Шчхіє, що стрімголов бігала з дорученнями матері, невдало послизнулася на пролитій крові. Заробила розтягнення стопи, вивих ліктьового суглоба і, вишенька на торті, ґрунтовно приклалася потилицею об кут стіни. Жінку, що знепритомніла, віднесли до її спальні й заповзялися лікувати. Замість Шчхіє помахом руки Шатаг поставила навпроти себе молодшу доньку. Обряд Шіара знала, але завжди спостерігала за ним, стоячи в задніх рядах.

Отже, Шіара тремтячими від напруження та страху руками піднесла важку чашу до вівтаря.

— Прийди, Ллос! Почуй мене! — несподівано заверещала Шатаг. Накручена до межі Шіара здригнулася, і на вівтар виплеснулася половина крові, потекла через край, заливаючи підлогу навколо. Шатаг уже була відкрила рот, щоб відправити саму Шіару жертвою Ллос, але не встигла нічого промовити. Усіх накрила величезна павуча тінь.

— Ти кликала мене, моя вірна жрице. Я наситилася смачною кров’ю. Ти можеш поставити мені два запитання, — прошелестіла павучиха. У Шатаг перехопило подих. Ллос і на одне питання відповідала не завжди. Згадалося прочитане в книжечці.

— Велика Ллос, що означає «Священне срібло виконає всі твої бажання»? Де воно знаходиться?

— Це артефакт великої сили, створений тими, хто був до вас. Його знайде твоя кров. — Тінь Ллос колихнулася й розтанула. Шатаг роздумувала, Шіара дрібно тремтіла, залишки крові мелодійно хлюпали на дні чаші.

— Шіаро, ти мало не зірвала жертвоприношення, але Ллос відповіла навіть на два моїх питання. У нагороду я збережу тобі життя. Ти вирушиш на пошуки артефакту, тим паче, що в тобі тече моя кров. Візьми зброю, гроші у скарбника, артефакти й іди на поверхню. У Підземеллі шукатиме Шінес. Вона теж моя донька.

Шіара, задоволена, що легко відбулася, вклонилася матері й побігла до себе. Шінес була геть не в захваті від такої перспективи, особливо коли Шчхіє валяється непритомна, а отже, перед середньою донькою відкриваються нові можливості. Але сперечатися з Верховною Жрицею — собі дорожче. Шінес вклонилася і пішла збиратися.

Шіара пробилася вузьким тунелем, що невпинно піднімався до поверхні. До входу в цей тунель, який вів назовні, її довіз на літаючій платформі брат. Принаймні вона чула чутки, що цей вродливий воїн був її старшим братом. Жінки-дроу долею своїх синів не переймалися. Шіара роздумувала над причиною такої практики і розслабилася. З маленького бічного тунелю вискочив фінкруй — гібрид крота й землерийки з пащею, повною зубів, і товстою шкурою, яку не всяка зброя проб’є.

Шіара відскочила, але пазуриста лапа встигла прокреслити на стегні дівчини довгу смугу, з якої закрапала кров. Дроу вихопила скімітари й спробувала відрубати фінкрую голову. Верткуча тварюка ухилилася, клацнули гострі зуби. Шіара не дарма з п’яти років опановувала разом із майбутніми воїнами мистецтво бою. Дівчина зусиллям волі відсторонилася від болю в нозі, зібрала все своє вміння, гранично прискорилася і зуміла відрубати тварюці голову. Вже відтята голова таки знову цапнула за і без того поранену ногу. Шіара закричала від божевільного болю. Упавши на землю, вона знепритомніла.

Скільки минуло часу, Шіара не знала. Отямилася від гучного чавкання. Зграя мерзенних голохвостих істот, схожих на щурів-переростків, бенкетувала рештками фінкруя. Дівчина прокинулася вчасно: найбільший щур уже примірявся до її горла. Шіара змахнула скімітаром. Обезголовлене тіло щура встигло стрибнути, перш ніж звалитися купою смердючої шкури просто на хвору ногу. Дівчина завила. Щури, наполохані смертю ватажка та криком дроу, вирішили за краще дременути в бічний тунель.

Шіара сяк-так підвелася. Спираючись на скімітари, наче на ціпки, пошкандибала до виходу. Тунель вивів у велику печеру. Сонце, що вже сідало, освітлювало вхід. Шіара зажмурилася: очі дроу кепсько витримують прямі сонячні промені. Дівчина підгребла до дальньої стіни побільше листя, занесеного вітром у печеру, і спорудила собі щось на кшталт ліжка. Дістала мазь і шматок тканини. Зняла штани. Довгу дірку доведеться зашивати, але спершу треба підлатати ногу.

Шіара шипіла від болю. Мазь, яку дав лікар, пекла страшенно, проте рана затягувалася на очах. Борючись із нудотою, дівчина сяк-так залатала штанину. Без штанів було якось незатишно, та ще й холодно. Лаючись, натягнула штанину на хвору ногу, просто поверх пов'язки. Друга пішла легше. Шіара вляглася на купі листя, напилася води, затиснула в руках скімітари, нагорнула на себе ще листя і заснула. Дві бійки, глибока рана та втрата крові виснажать кого завгодно.