частина 3

Молодша Жриця Шиара з Другого  Дому Ш’Ан Шаіор тримала в тремтячих руках велику чашу жертовної крові. Верховна Мати й за сумісництвом Верховна Жриця Дому Ш’Ан Ратвіс Ді Арай  проводила велике жертвоприношення. Шиара не знала, що напередодні Шатаг випадково збила ліктем купу книг і сувоїв, яка століттями лежала на краю монструозного стола в кабінеті метрес. Купа з гуркотом обвалилася на підлогу. Ратвіс помахом руки левітувала все назад. Зверху опинилася тоненька книжка, яка, не втримавшись на верхівці купи, з’їхала до руки Ратвіс . Жінка, інстинктивно опустивши очі, прочитала на обкладинці «Шуккіт Ш’Ан Шаіор». Ратвіс  відкрила книжку, що була радше блокнотом. Погортала записи. Заклинання, що сподобалися, помітка «згодувати Ллос цю стару гниль Шопху». Ратвіс  пирхнула, перегорнула ще кілька сторінок. Погляд прикували рядки: «Священне срібло виконає всі твої бажання, якщо ти зможеш ПОПРОХАТИ!» Бажань у Ратвіс  було багато. Жриця знову перегортала книжечку від палітурки до палітурки, ледь не вивернула її навиворіт. Купа всілякої всячини, геть нікому не потрібної. Тільки одна фраза. Більше нічого. Ратвіс  крутилася всю ніч. Молодюсінькі наложники, що старалися щосили, були викинуті зі спальні стусаном під зад. Розлютили. Вранці зла й невиспана Ратвіс  нагримала на служниць. Спустившись до зали, нагримала на жриць, що шанобливо схилилися перед нею. Трохи полегшало, і Матріарх Другого Дому наказала готувати велике жертвоприношення. Її старша донька Шчхіє, що стрімголов бігала з дорученнями матері, невдало послизнулася на пролитій крові. Заробила розтягнення стопи, вивих ліктьового суглоба і, вишенька на торті, ґрунтовно приклалася потилицею об кут стіни. Жінку, що знепритомніла, віднесли до її спальні й заповзялися лікувати. Замість Шчхіє помахом руки Ратвіс  поставила навпроти себе молодшу доньку. Обряд Шіиара знала, але завжди спостерігала за ним, стоячи в задніх рядах.

Отже, Шиара тремтячими від напруження та страху руками піднесла важку чашу до вівтаря.

— Прийди, Ллос! Почуй мене! — несподівано заверещала Ратвіс . Накручена до межі Шиара здригнулася, і на вівтар виплеснулася половина крові, потекла через край, заливаючи підлогу навколо. Ратвіс вже була відкрила рот, щоб відправити саму Шиару жертвою Ллос, але не встигла нічого промовити. Усіх накрила величезна павуча тінь.

— Ти кликала мене, моя вірна жрице. Я наситилася смачною кров’ю. Ти можеш поставити мені два запитання, — прошелестіла павучиха. У Ратвіс  перехопило подих. Ллос і на одне питання відповідала не завжди. Згадалося прочитане в книжечці.

— Велика Ллос, що означає «Священне срібло виконає всі твої бажання»? Де воно знаходиться?

— Це артефакт великої сили, створений тими, хто був до вас. Його знайде твоя кров. — Тінь Ллос колихнулася й розтанула. Ратвіс  роздумувала, Шиара дрібно тремтіла, залишки крові мелодійно хлюпали на дні чаші.

— Шиаро, ти мало не зірвала жертвоприношення, але Ллос відповіла навіть на два моїх питання. У нагороду я збережу тобі життя. Ти вирушиш на пошуки артефакту, тим паче, що в тобі тече моя кров. Візьми зброю, гроші у скарбника, артефакти й іди на поверхню. У Підземеллі шукатиме Шинес. Вона теж моя донька.

Шиара, задоволена, що легко відбулася, вклонилася матері й побігла до себе. Шинес була геть не в захваті від такої перспективи, особливо коли Шчхіє валяється непритомна, а отже, перед середньою донькою відкриваються нові можливості. Але сперечатися з Верховною Жрицею — собі дорожче. Шинес вклонилася і пішла збиратися.

Шиара пробилася вузьким тунелем, що невпинно піднімався до поверхні. До входу в цей тунель, який вів назовні, її довіз на літаючій платформі брат. Принаймні вона чула чутки, що цей вродливий воїн був її старшим братом. Жінки-дроу долею своїх синів не переймалися. Шиара роздумувала над причиною такої практики і розслабилася. З маленького бічного тунелю вискочив фінкруй — гібрид крота й землерийки з пащею, повною зубів, і товстою шкурою, яку не всяка зброя проб’є.

Шиара відскочила, але пазуриста лапа встигла прокреслити на стегні дівчини довгу смугу, з якої закрапала кров. Дроу вихопила скімітари й спробувала відрубати фінкрую голову. Верткуча тварюка ухилилася, клацнули гострі зуби. Шиара не дарма з п’яти років опановувала разом із майбутніми воїнами мистецтво бою. Дівчина зусиллям волі відсторонилася від болю в нозі, зібрала все своє вміння, гранично прискорилася і зуміла відрубати тварюці голову. Вже відтята голова таки знову цапнула за і без того поранену ногу. Шіара закричала від божевільного болю. Упавши на землю, вона знепритомніла.

Скільки минуло часу, Шиара не знала. Отямилася від гучного чавкання. Зграя мерзенних голохвостих істот, схожих на щурів-переростків, бенкетувала рештками фінкруя. Дівчина прокинулася вчасно: найбільший щур уже примірявся до її горла. Шиара змахнула скімітаром. Обезголовлене тіло щура встигло стрибнути, перш ніж звалитися купою смердючої шкури просто на хвору ногу. Дівчина завила. Щури, наполохані смертю ватажка та криком дроу, вирішили за краще дременути в бічний тунель.

Шиара сяк-так підвелася. Спираючись на скімітари, наче на ціпки, пошкандибала до виходу. Тунель вивів у велику печеру. Сонце, що вже сідало, освітлювало вхід. Шиара зажмурилася: очі дроу кепсько витримують прямі сонячні промені. Дівчина підгребла до дальньої стіни побільше листя, занесеного вітром у печеру, і спорудила собі щось на кшталт ліжка. Дістала мазь і шматок тканини. Зняла штани. Довгу дірку доведеться зашивати, але спершу треба підлатати ногу.

Шиара шипіла від болю. Мазь, яку дав лікар, пекла страшенно, проте рана затягувалася на очах. Борючись із нудотою, дівчина сяк-так залатала штанину. Без штанів було якось незатишно, та ще й холодно. Лаючись, натягнула штанину на хвору ногу, просто поверх пов'язки. Друга пішла легше. Шиара вляглася на купі листя, напилася води, затиснула в руках скімітари, нагорнула на себе ще листя і заснула. Дві бійки, глибока рана та втрата крові виснажать кого завгодно.