III

Помпезне весілля охопило тоді кілька сіл. І не дивно, наречений був досить заможним. 

Звичайна сім'я без особливих натяків на розкіш, наче стрепенулась і вийшла з підпілля, що сподобалося батькам Тетяни. Нещодавно пересічні селяни раптом набули місцевої слави та пошани. 

— Гарний у вас наречений, — робили комплемент одні. 

— Така дорога машина, — заздрили інші. 

— Тепер житимете в палаці, он яку хатину збудував, — усюди розмовляли люди, приміряючи на себе добро нареченого з найближчого містечка. 

Так чи інакше, але союз двох молодих людей був приречений. Заможний чоловік Тетяни виявився справжнім самодуром. Він ревнував її до всіх, обмежував і навіть бив. 

Коли діти трохи підросли, жінка вирішила розірвати нещасливий шлюб та зі скандалом ледь реалізувала бажання. Батьки бунтарки раптом втратили покровителя, знову скотившись на безславні задвірки односельців, і ніяк не могли пробачити такого вчинку дочці. 

Саме тому «голубка, яка нарешті розправила крила», спалахнула зі своїми дітьми в місто, де легко знайшла роботу прибиральницею та оселилася в заводському гуртожитку. 

— З деспотом я не збираюсь жити. Сама виховаю дітей, — залишаючи сімейне гніздечко, впевнено сказала Тетяна. — Не маленька, впораюся. 

Вона ступила на поріг. 

І почула слідом: 

— Тоді забудься сюди дорогу! Бач, яка фривольна стала, аж страшно. 

Батько гримнув кулаком по столу, розраховуючи, що норовиста дочка повернеться і, можливо, навіть подумає про відновлення стосунків із багатим зятем. Але цього не сталося. 

— От і забудуся, не сумнівайтеся, — пропустила вперед дітлахів жінка і гучно зачинила за собою двері. 

— Доню, люба! — підхопилася зі стільця мати. 

Але чоловік її зупинив. 

— Нехай іде, помучиться трохи й повернеться. От побачиш, вона не пристосована до життя в місті. 

— Ще подивимося, — буркнула Тетяна із сіней, почувши батьківські слова. 

І пішла на зупинку.