7.2

* * *

Бабуся зі мною не розмовляє. Її бойкот боляче ранить, проте я намагаюся тримати спину рівно й не подати знаку. Я впораюся! І з бабусиною мовчанкою – теж.

Я маю на меті довести всьому світові й самій собі, що зможу бути й мамою, і чемпіонкою. Це буде непросто – я знаю, що кожен день буде випробою. Кожне тренування, кожен виступ стане битвою не лише за медалі, а й за право бути собою й обирати свій шлях. Однак це – моє рішення, і я від нього не відступлюся. Бабусі доведеться змиритися і вибрати: вона зі мною чи зі своїми давніми упередженнями.

Вагітність минає без ускладнень, хоча спочатку мене лякали, що в спортсменок усе відбувається важче і складніше, ніж у звичайних жінок. Я знаходжу тренера, який погоджується зі мною працювати й розробляє окрему програму з огляду на моє рішуче бажання підтримувати найвищі дозволені навантаження, зважаючи на поради лікарів.

Дізнавшись про це, Іра порушує обітницю мовчання і стає дибки, ніби я скоїла якийсь страшний злочин. Я не заважаю їй гніватися. У неї було чимало нагод не відштовхувати мене своєю мовчанкою, а простягнути руку допомоги й далі мене тренувати. Але вона ними не скористалася. То нехай тепер посипає голову попелом, кусає лікті й що там ще роблять, коли шкодують про нерозважливі вчинки.

Я зовсім не тішуся з її образи, але й бігати від тренера до тренера не буду. До пологів мені лишається трохи більш як п'ять місяців, якщо пощастить доносити до кінця. А потім подивимося, як піде. Може, все-таки повернуся до Сікорської. Вона тренувала мене чотири роки, і результат був блискучий.

Вагітність ламає в моєму житті надто багато – я не лише вибуваю з команди й випадаю з усіх змагань і кваліфікацій, а і втрачаю вигідні угоди, які донедавна становили більшу частину моїх прибутків.

Зйомки для реклами спортивного обладнання скасовують першими – виконувати заплановані за сценарієм складні елементи під час вагітності небезпечно. Також доводиться відмовитися від угоди з виробником купальників – тіло, що змінилося, уже не відповідає їхньому задуму.

Однак не буває лиха без добра – я підписую інші контракти. Найнезвичайнішою виявляється пропозиція від виробника йогуртів. Задум – показати, що майбутнім мамам корисно постійно споживати їхню продукцію. Ролик записують на мальовничій фермі. Запах свіжоскошеної трави, лагідне мукання корів удалині, і я, у білому вишитому сарафані, сиджу на дерев’яній лаві з баночкою йогурту в руках.

У сільській місцині я вперше. Мене тут вражає геть усе: кумедні хатинки, особливе повітря з природними пахощами трав, привітні люди, які радо влаштовують екскурсію фермою та околицями. Мені навіть щастить подоїти корову!

А найкумеднішим моментом стає рекламна сцена, де я маю погладити теля. Милий плямистий малюк виявляється дуже грайливим і ніяк не хоче стояти спокійно. Зрештою, після кількох спроб, режисер вирішує залишити кадри, де теля лиже моє обличчя, а я заливаюся сміхом. І байдуже, що за сценарієм планувалося геть інше – реклама виходить дуже тепла й щира.

Деякі виробники спортивного одягу та взуття просто змінюють під мене свій задум. Наприклад, я з доволі помітним уже животиком рекламую відомий бренд кросівок. Адже вагітність – не хвороба, жінки часто майже до самих пологів лишаються активними: легкий біг, йога, пілатес і багато іншого доступні й корисні на будь-якому терміні.

Ми знімаємо ролик на міській набережній рано-вранці. Легкий туман стелиться над водою, створюючи майже казкову атмосферу. Я, вбрана в зручний спортивний костюм пастельних барв, роблю легкі вправи на розтяжку. Сонце поволі підіймається, його промені грають на поверхні води й, здається, огортають мене золотавим сяйвом. Ця мить така заспокійлива, що я майже забуваю про камери. Я просто втішаюся рухом, свіжим повітрям і відчуттям життя всередині мене.

За тиждень до пологів наша команда вирушає на Олімпіаду. Замість мене їде Ніна – вона нещодавно виграла національний чемпіонат і має чудову форму.

Напередодні від’їзду заходжу до дівчат побажати їм успіху. І колишня подруга отруйно кидає:

– Бачиш, Асю, є Бог на небі. Усе повертається на свої місця. Кожен отримує по заслугах, кожен опиняється там, де має бути. Карма – вона така, справедлива. Правда ж, невдала чемпіонко?

Вона посміхається і підморгує, але робить це зі злістю в очах, наче я її чимось скривдила чи була причетна до торішніх подій, коли її вигнали з команди.

Нещодавно я випадково дізналася, що всю ту історію влаштувала Марина. Вона пообіцяла своєму хлопцеві «дати», якщо він переконає Горського позбавити Ніну цноти напередодні медогляду. Саме Марина залила мої стрічки водою на чемпіонаті світу – служба безпеки з’ясувала це по камерах майже відразу. Мабуть, тому її зараз не взяли до складу збірної, хоча цим прикрим обставинам розголосу не надавали.

Чому ж Ніна вирішила визвіритися на мене?

Я і без того тяжко переживаю, що пролітаю повз Олімпіаду. Ще й перед пологами залишаюся геть сама. Слова колишньої подруги стають останньою краплею. Багато годин я плачу, а потім починаються перейми…

Пологи минають важко. Шістнадцять годин боротьби, болю і страху. Поруч – нікого з рідних. Але коли я чую перший крик своєї дитинки, усе це відступає на другий план. Донечку кладуть мені на живіт, таку маленьку й беззахисну, і я розумію, що заради неї готова гори перевернути.