6

За п'ятнадцять років до того, як Скарлетт Портер вирушила вдруге на конференцію з генетики та молекулярної біології в Чикаго, і за шістнадцять років до того, як у неї трапився перший нічний напад, одного спекотного літнього дня, коли майже всі діти Ланкастера успішно бавились на літніх канікулах і кожен божий день прагнули знайти собі нове, ще цікавіше та ще захопливіше заняття, четверо друзів, які, звичайно ж, не були виключенням із загальної кількості, вигадали собі далеко не нудне, однак і близько не похвальне заняття.

Цими чотирма дітлахами були Майкл Рідд, Себастьян Райс, Кейлі Коннор, а також зовсім юна Скарлетт Портер, яка на той момент навіть не підозрювала, який моторошний відбиток усередині неї залишить сьогоднішня витівка, відлуння якої дасть про себе знати лише за шістнадцять з гаком років.

Цього спекотного липневого ранку, вони вкотре вирішили зібратися разом. Четверо друзів, яких об’єднувало навчання в одній школі, знову зустрілися, щоб погратися і з максимальною насолодою провести цей настільки дорогоцінний і бажаний час в році.

Спочатку Кейлі запропонувала пограти в квадрат, потурбувавшись про необхідний інвентар заздалегідь, вона принесла на зустріч з собою м'яч. На додачу до цього, їхня кількість ідеально підходила для цієї гри. Зрештою, їм не завжди вдавалося зібратися саме в такій компанії і в числі саме чотирьох осіб, тому сьогодні, як вона наголошувала, випав просто ідеальний збіг для того, щоб пограти у цю гру.

Оскільки ніхто з приятелів не висунув заперечень, їхня компанія швидко перемістилася на відповідний ігровий майданчик, де на асфальті фарбою були розкреслені характерні квадрати для гри. У першій партії здобути перемогу вдалося саме Себастьяну, останнє і вирішальне очко здобув Майкл, коли м'яч після його невдалої подачі випав в аут. Друга ж партія закінчилася тоді, коли м'яч, після надто сильної подачі Себастьяна, приземлився на капот машини, яка стояла неподалік ігрового майданчика, а на тій, в свою чергу, внаслідок удару спрацювала сигналізація. В ту ж мить чотирьом друзям довелося стрімголов ретируватися й змінити свою локацію для гри.

З кожним своїм тріумфом Себастьян все пафосніше хизувався своїми навичками та вміннями поводження з м'ячем, водночас як Майкл весь час намагався вибороти першість та не дати спуску Райсу, складаючи йому належну конкуренцію. Водночас Кейлі та десятирічна Скарлетт упевнено займали передові позиції за набором очок і поразок у грі, помітно поступаючись чоловічій половині їхньої компанії.

У міру того, як сонце піднімалося вгору по небу і своїми променями дедалі сильніше обпалювало їхні голови, дітлахи незабаром були змушені знову змінити місце для ігор, помінявши його на тінь, накриття, або якесь приміщення. Провівши невеликі колективні дебати, за четверо друзів за їх результатом вирішили спочатку завітати в крамницю з морозивом, а потім піти на бруківку в парку, де вони могли б сховатися від палючих променів сонця під кронами дерев. Коли вони дісталися до місця призначення, а з морозивом було покінчено, Кейлі вирішила презентувати друзям свою нову обновку, якою виявився подарований на день народження стільниковий мобільний телефон.

Початок двотисячних був піковим часом поширення мобільних телефонів, які з блискавичною швидкістю купували американські сім'ї на заміну старих приладів зв'язку. Технологічні новації не обійшли стороною і Ланкастер, в якому вони також здобули свою частку популярності, не зважаючи на його провінціальний статус.

Скарлетт, Себастьян і Майкл довго роздивлялися нове придбання Кейлі, в особливості, троє друзів зацікавившись функціоналом пристрою та іграми, які були доступні в телефоні. Зрештою, в один із моментів, Майкл пригадав телевізійне шоу, точніше телелотерею, де одним із видів розіграшів було випадкове обрання одного номера з серед безлічі інших телефонних номерів, власник якого в результаті ставав переможцем і вигравав грошовий приз. Зокрема, Майкла дуже зацікавила ідея дзвінків випадковим людям, а також спокуслива різноманітність того, з ким вони можуть поспілкуватися, завдяки набору номерів у випадковому порядку.

  — Це досить цікава пропозиція, давайте й справді спробуємо зателефонувати кому-небудь,  — підтримав ідею Себастьян.

 — Кому? Незнайомим людям?  — запитала Кейлі.

 — Так! Поспілкуємося з ким-небудь, просто навмання набиратимемо номери. Нам же нічого за це не буде,  — продовжив Майкл.

 — Мені здається, що це погана ідея. Насамперед це не ввічливо, турбувати людей без видимої на те причини,  — з докором сумління сприйняла такі наміри Скарлетт.

 — Та годі тобі, нічого в цьому поганого немає. Якщо людина буде зайнята, вона відразу ж скаже про це нам, чи не так? І ми в такому випадку не будемо їй заважати. Тим паче той, кому ми зателефонуємо, навряд чи коли-небудь зможе дізнатися, хто його потурбував, якщо ми не будемо представлятися.

 — Якщо ми випадково не потрапимо на якусь шишку з ФБР або на гарячу лінію якоїсь державної установи. Хоча, чесно кажучи, я сумніваюся, що вони витрачатимуть свій час на пошук і покарання якоїсь дрібноти із глибинки Пенсильванії.  — стверджував Майкл.  — Я згоден, але якщо тільки Кейлі не проти.

 — Ну давайте спробуємо. А й справді, я не думаю, що нас знайдуть. Усе одно нудьга та й годі, а не день, сонце пече просто пекло, хоч чимось займемося цікавим,  — промовила Кейлі.

 — Добре, робіть що хочете, тільки я ні з ким розмовляти не буду.

 — Тебе ніхто не змушує, Скарлетт, можеш просто мовчати і слухати.