розділ 5 Відпустка/Кінець

Розділ 5

«Відпустка»

• Оповідач – Наші головні героїні наполегливо виконували свою роботу й здавали всі документи точно в термін за що їхній бос вирішив зжалитися над ними та дав їм два тижні відпустки. І ось наша парочка нарешті вийшла з душного офісу в очікуванні їхнього відпочинку

• Амана – Фуухх… нарешті відпустка, я вже й не надіялася що цей старий хрич дасть нам відпустку
• Феркс - *потягується* не те слово, я вже так втомилася
• Амана – я бачу що ти вже звиклася з цим місцем
• Феркс – є трішки

• Оповідач – Амана та Феркс добралися до дому та виклавши свої коробки з речами лягли на дивана де вони з полегшенням зітхнули, так як вони нарешті можуть хоч трішки виспатися. Через кілька днів відсипання Амані прийшла ідея

• Амана – Феркс як тобі ідея відправитися на море?
• Феркс – звучить як непогана ідея, але як ми дістанемося туди?
• Амана – ну в мене в знайомої є друге авто яким вона майже не користується, але правда є невеличка проблемка.. я не вмію водити та і не маю прав
• Феркс - *хіхікнула та підійшла до своєї сумочки та почала щось в ній порпатися* О знайшла!
• Амана – що знайшла?
• Феркс – свої права! Я ще давно на них здала, правда в мене самої машини немає, лиш інколи там рідню відвозила зі свят, то ж дзвони своїй знайомій та дізнавайся за авто а я збирати речі

• Оповідач – І от подруга Амани дала добро на те, аби наші дівчатка скористалися авто за умови, що вони його дотримуватимуть чистим та приженуть приблизно з такою самою кількістю бензину з якою брали. Ось вони вже приїхали на автобусі до її дому та вже пакували валізи до авто, як тут ця подруга щось прошептала Амані на її чутливе вушко від чого та вся почервоніла та почала махати головою з права на ліво, не наче махала «ні-ні-ні!!» і нарешті вони вирушили в подорож.

• Амана – Ферксику ти ж не проти якщо я увімкну музичку?
• Феркс – звісно не проти *посміхнулася*

• Оповідач – Амана поклала свою руку на коліно Феркс опершись на спинку крісла заснула, поглянувши на це Феркс посміхнулася та на мить згадала як вона зі сім’єю колись так же їхали на море всією сім’ю а її брат Арчі постійно засинав під час поїздок точно так же к це робить Амана. Ось й пройшло близько 5 годин поїздки лиш з кількома зупинками на дозаправку та туалет і нарешті дівчата прибули на море.

• Амана - *позіхаючи* нарешті ми приїхали
• Феркс – ага, як же мої очі злипаються після цих 5 годин в дорозі а на дворі ніч та чути лиш цвіркунів та шуми моря
• Амана – ага.. прекрасна ніч, ну ходімо вже до нашого готелю і номера візьмемо

• Оповідач – Амана та Феркс увійшли в готель та взяли ключі від номеру та увійшовши в нього вони одразу рухнули на ліжко й заснули. А Амані снився доволі дивний сон

5. Амана – а.. агов? Тут хтось є? чому всюди темрява?
5. Оповідач – Амана опинилася в просторі з суцільної темряви, після кожного її кроку розходилися хвилі не наче від каменя впавшого у озеро, було чутно кожен її крок. Раптом чорна підлога стала білою а в далині з’явився силует, Амана що сили побігла до цього силуету й чим меншою ставала відстань тим чіткішим ставав він і ось вже на відстані витягнутої руки Амана змогла розпізнати його
5. Амана – Феркс! Це ти! Де ми ?
5. Оповідач – Після того Як Амана торкнулася Феркс та посміхнулася та розлетілася сотнями фрагментиками паперу.

• Оповідач – Амана прокинулася в холодному поту, вона тяжко дихала а на очах виднілися сльози, вона все ніяк не могла збагнути що ж це таке було наче сон але відчуття не наче я втратила частинку себе

• Амана - *тяжко дихає* ну й присниться же таке фух
• Феркс – умм.. доброго *позіхає* раночку, ти щось там казала?
• Амана – та в загалом нічого
• Феркс – А що в тебе за сльози на обличчі?  *витирає сльози з обличчя Амани* ой бідося – бідося що ж сталося га?
• Амана – та так.. в очі щось потрапило

• Оповідач – Амана та Феркс вмилися та поснідавши відправилися на пляж. Сонце сяяло як ніколи а пісочок був чистий та теплий і це все під прекрасні заспокійливі звуки моря, що ж може бути краще? Я аж сам захотів туди! Ой.. цього не було в сценарії.. вибачте!

• Амана – Яка краса! Як же мені увесь цей час не вистачало цих прекрасних промінчиків сонця!
• Феркс – як же я давно хотіла скупатися у морі!
• Амана – ходімо виберемо  найкраще місце
• Феркс – агась

• Оповідач – Амана та Феркс довго ходили по пляжу та все ж таки вибрали прекрасне місце неподалік від самого моря і от Амана попросила Феркс про одну послугу

• Амана – Феркс
• Феркс – га?
• Амана – чи не могла б ти намастити мене сонце захисним кремом?
• Феркс - *зітхнула* давай той крем бо я вже дуже хочу купатися

• Оповідач – Феркс відкрила тубик крему та нанесла його собі на долоні та почала розтирати його по спинці; плечах та шиї. Амана відчувала як гарячі руки Феркс намащували цей густий крем по її спині та плечах, її зморена спина нарешті змогла хоч трішки розслабитися, Амана давно не відчувала такої легкості в своїй спині а коли дійшла черга плечей то з її рота не очікувано пролунало

• Амана – аахх..

• Оповідач – через що люди що були поруч обернулись до неї з помітним здивуванням та трішки зашарілими щічками, навіть Феркс трішки почервоніла

• Феркс – що сталося? Я щось не так зробила?
• Амана – н.. ні.. нічого такого

• Оповідач – в Амани в голові лунав її крик – О ні! Який сором!! Та як потім буду дивитися людям в очі після такого!? Прошу закопайте мене одразу тут з головую, не хочу щоб мене хтось бачив!

• Феркс – ану покажи свою мордочку!
• Амана – га? Це ще для чого?
• Феркс – я просто сказала покажи!

• Оповідач – Амана підняла голову та показала своє зашаріле від сорому обличчя, Феркс взяла ще трішки цього прохолодного крему та почала та почала ним мастити обличчя Амани . Ці ніжні руки.. які прекрасні руки, вони такі м’які та приємні.. коли вони так торкаються мене то.. на душі не мов стає легше, це тепло огортає мою ніжну та крихку душу від чого я відчуваю себе по справжньому живою

• Феркс – і давай сюди свого животика, ти ж не хочеш аби обгорів твій животик?
• Амана - … добре… *трішки зашарілася*

• Оповідач – нарешті намастивши Аману, Феркс зібралася бігти в море але Амана вхопила її за руку та посадила біля себе, після чого почала мастити їй обличчя та плечі зі спиною

• Феркс – навіщо мене намазувати кремом? Я ж у воді буду!
• Амана – я про сто не хочу аби ти отримала сонячні опіки дурненька

• Оповідач – Феркс трохи надулась але все ж таки дала намастити себе кремом, і коли були завершені ці «пекельні борошна» ринула з усіх сил купатися в море

• Феркс – Яка ж гарна водичка! Амана приєднуйся!
• Амана – я на пляжу погріюся!
• Феркс – ну як знаєш!

• Оповідач – Феркс бавилася у воді з різною дітворою, а Амана лежала на пляжі гріючись під цим «підводним» сонцем та купила кілька смаколиків для себе та Феркс

• Амана – Феркс! Ходи перекусимо !
• Феркс – Вже біжу!

• Оповідач – Феркс так швидко бігла що з її босих ніжок аж пісок підлітав, в досита наївшись вони пішли до номеру та лягли відпочити. В них було одне ліжко на двох і під час сну Феркс почала скрізь сон прикривати себе хвостиком та тихенько трішки тремтіти а її обличчя не мов шукало когось.. відчувши це Амана притиснулася до неї та огорнула своїм хвостиком – схоже їй сниться кошмар  - подумала про себе вона, через невеликий проміжок часу Феркс перестала тремтіти та вмостила свою мордочку Амані в животик під груди.

• Амана – спи, спи спокійно, ти можеш спати спокійно поки я поруч з тобою цуценятко

• Оповідач – І ось Амана та Феркс прокинулися а на дворі вже починало вечоріти, то ж вони вирішили прогулятися цим пляжем і ввечері. Сонце все більше спускалося граючись з відблисками на воді

• Феркс – Яка краса!
• Амана – і не кажи.. я не пам’ятаю аби колись ще бачила на стільки гарний захід сонця..
• Феркс – не дарма було витрачено стільки сил та грошей на побудову цього куполу, все ж таки винести купол над поверхнею води була не погана ідея..
• Амана – я рада що проживаю в такий час.. в такий час разом з тобою..
• Амана – Феркс я маю тобі дещо сказати..
• Феркс – насправді.. я також маю тобі дещо сказати..

• Оповідач – після цих слів в повітрі затрималась на декілька секунд пауза…

• Амана – кажи першою…
• Феркс – г-гаразд.. ще з першого дня нашою зустрічі в офісі я наче щось відчула в собі.. але все ніяк не могла зрозуміти що саме я відчувала.. спочатку я подумала що зі мною щось не так.. але кожен день проведений з тобою.. кожен спогад про тебе… посилював це відчуття в мені.. н - немов маленький вогник розгорався в мене в грудях і…
• Амана - …
• Феркс – схоже що я.. Кохаю Тебе!

• Оповідач –з очах Феркс потекли сльози, вона закрила очі рукою та вже зібралася тікати бочися бути відкинутою.. але тут вона відчула що її схопили за руку, схопили міцно як тільки могли не наче боячись втратити. Обернувшись та прибравши руку зі своїх очей вона побачила руку Амани що схопила її та піднявши очі побачила на її обличчі сльози та щиру посмішку.

• Амана – не тікай.. адже я також.. також не можу жити без тебе, бо теж до нестями кохаю тебе!

• Оповідач – Ось так і закінчилася ця маленька історія двох половинок що врешті решт віднайшли одна одну, та змогла висказати все що в них бурліло в середині, в обіймах на заході сонця вони врешті решт стали єдині! В мене самого зараз серце тріпоче.