Розділ четвертий - дружба чи люьов?

Розділ 4

«Дружба? Чи любов?»

• Оповідач – Вітання всім читачам! Так, я як завжди тут, і мені починає здаватися, що я стаю якимось немов.. опенінгом ? який майже всі та завжди пропускають… Але зараз нам не до цього, бо ми повертаємося до наших гарячих дівчаток.
• Оповідач – а зупинились ми на тому що Амана та Феркс прокинулися в одному ліжку з похміллям та оголені

• Амана – ой леле що ж сталося того ракового вечора? І що мені говорити Ферксику..
• Феркс – взагалі-то я тебе чую..
• Амана  - ой пробач.. я не..
• Феркс – та можеш не вибачатися, краще нахились до мене
• Амана – але навіщо
• Феркс  - *трішки зашарівшись* просто нахилися..

• Оповідач – Коли Амана невпевнено нахилилася до Феркс, то відчула ніжний але в той же час палкий поцілунок від неї

• Амана – що ти тільки-но зробила? І навіщо?
• Феркс – ой не забивай свою голівоньку

• Оповідач – Феркс поклала свою руку на плече Амани та поглянула тій в очі, цей погляд.. і знову ці бездонні очі дивляться на мене.. Феркс нахилилася ще ближче до вушка Амани та прошептала тій на вушко

• Феркс – Прокинься.. прокинься змійко..
• Амана – зажди що? В сенці «прокинься»
• Феркс – час вставати змійко, час прокидатися..
• Амана – куди ще прокидатися? Я ж і так прокинулася

• Оповідач – в цю мить все що бачила Амана почало розмиватися, а світло почало ставати все яскравішим та сліпити її і от.. прокинулася Феркс

• Амана – О ти прокинулася! Давай вдягайся та йди снідати
• Феркс – А-агась…

• Оповідач – щойно Амана пішла на кухню Феркс промовила

• Феркс – Якого біса.. це було… зажди-но.. мені снилося що я Амана і мене ледь не домагалася.. Я?

• Оповідач – Зазирнувши під ковдру вона впевнилася що не була голою, що вже її трішки заспокоїло. Після того як Феркс встала та застелила ліжко, вона пішли на кухню до Амани

• Феркс – раночку *позіхає*
• Амана – ранку давай вмивайся та йди за стіл,  ванна кімната тут навпроти від кухні.
• Феркс – угу… *протяжно мугикнула вона*

• Оповідач -  Коли Феркс зайшла у ванну кімнату Амана з полегшення видихнула,  в голові в неї крутився один момент «Ех.. коли я дивилася на Феркс в ліжечку то від неї так і віяло теплом..і я не змогла стриматися і залізла до неї в ліжко та оповила її а також.. кхм-кхм полізла своїми руками їй під одяг.. так ще й поцілувала.. як я могла.. змія збочинка.. ну благо вона хоч цього не пам’ятає і на тому дякую » приблизно це звучало в її голові, від цих думок на обличчя Амани проступив легенький рум’янець. В цей час почувся звук дверного механізму дверей ванної кімнати, і ось з неї виходе Феркс вже з зачесаним волоссям та вмитою мордочкою.

• Амана – а ось тепер можна і за трапезу сісти, сьогодні у нас омлет та млинці, нажаль я точно не знаю що тобі подобається але я згадала що під час нашого вчорашнього вечора ти говорила щось про млинці і те як ти їх любиш, але це не точно так як мало що пам’ятаю з учорашнього вечора
• Феркс – ой дякую Амано! Я в останнє їла млинці ще за шкільних часів, матуся так смачно їх готувала що цей смак я ніколи не забуду.. от би ще хоча-би разочок їх скуштувати.. Ой пробач що таке розповідаю..
• Амана – та нічого страшного! Всім нам потрібно хоча б іноді з кимось про таке поговорити.. А тепер їж омлет, після спробуєш моїх млинців!
• Феркс – та добре, з’їм все до крихти! *хіхікнула*

• Оповідач – і так, з’ївши омлет Феркс приступила до млинців, вона взяла млинця в свої ніжні ручки та зробила перший укус.. цей смак.. смак дитинства окутав її ротик та охопив його повністю, а в самої Феркс почалися флеш-беки що відправили її назад в дитинство, в ті самі гарні моменти її життя від чого на її очах проступили сльози.

• Амана – щось не так!? Я десь з рецептом облажалась!? Відповідай ферксику! Все нормально? Чи ти язика або губу прикусила ?
• Феркс – н-ні.. вони прекрасні.. не мов моя матуся готувала…

• Оповідач – Феркс встала із-за столу та обійняла з усіх сил Аману

• Амана – та не так сильно! Задушиш-же !
• Феркс – п-пробач.. *послабила хват*
• Амана – та нічого страшного..  *почала гладити Феркс по її голівонці*

• Оповідач – Феркс з’їла всі млинці не лишивши ані крихти

• Амана – Феркс..
• Феркс – га?
• Амана – взагалі-то ці млинці були на нас двох…
• Феркс – ой.. як не зручно вийшло..
• Амана - *вхопила Феркс за її щічки та почала їх тягнути* навіщо ти зжерла всі млинці мохната дупка!?
• Феркс – Амано припини! В мене вже щічки болять!
• Амана – ану не улизай від питання! *потягнула щічки трішки сильніше*  скоро станеш великою жирною дупцею!
• Феркс – не правда! А-я-яй! Досить тягнути! Прошу припини! Я зроблю будь-що!
• Амана – кажеш будь-що? *щічки Амани зашарілись а на обличчі з’явилась посмішка* так і бути.. до вечора я вигадаю тобі роботу хі-хі-хі

• Оповідач – Ось Амана та Феркс зібрали свої речі та пішли на роботу, день взагалом видався трішки важкенький для Амани тому їй довелося затриматися на роботі довше ніж Феркс

• Амана – Ферксику йди без мене до мене додому я пізніше підскочу

• Оповідач – І ось Феркс прийшла до порожньої темної квартири  Амани від неї так і віяло самотністю й чим довше вона в ній сиділа одна тим більше в неї їхав дах, цей тиск.. відчуття немов стіни їдуть на неї, кожен звук кожен шорох лякали до глибини душі. Хоч Феркс і сама живе в квартирі але такої атмосфери вона ще ніколи не відчувала

• Феркс – І як Амана сама проживає в цій квартирі? Чим довше я тут сама на одинці знаходжуся тим сильніше ця атмосфера мене поглинає.. ця атмосфера самотності та безвиході…
• Амана – Я вдома!

• Оповідач – Феркс підірвалася з дивану та ринула до Амани та міцно обійняла її

• Амана – йой Ферксі що сталося?
• Феркс – н-нічого..
• Амана – не думай що зможеш уникнути так свого покарання
• Феркс – Ась? Покарання?
• Амана – ти що, вже забула?
• Феркс -  є трохи..
• Амана – я вже вигадала твоє покарання за те що ти з’їла всі млинці в одну морду хє - хє

• Оповідач – Амана лягла на диван

• Амана – я сьогодні так втомилася на роботі що вже ні рук ні плечі не відчуваю а про шию взагалі мовчу… тож твоє покарання це зробити мені масажик
• Феркс – ага, звучить не складно

• Оповідач – Феркс сіла збоку Амани на диванчик та зняла з неї її верхній одяг й почала жамкати її плечі своїми м’якенькими ручками

• Амана – Ааахх.. як хороше ойо-йой, трішки нижче
• Фрекс – тут?
• Амана – ах.. ух.. так саме тут, якщо що заздалегідь вибач за мої стони… в мене просто дуже чутливі плечі
• Феркс – та нічого страшного в мене схожа ситуація, ну а тепер час масажу спинки
• Амана – ох як хороше, це саме те що мені потрібно після сьогоднішнього дня, можеш трішки нижче?
• Феркс – тут?
• Амана - ще нижче десь на 5 сантиметрів
• Феркс – але тут вже твоя дупа..
• Амана – я знаю *з хитрістю посміхнулася*

• Оповідач – приблизно так і промайнула ситуація з п’янкою. Як гадаєте чи буде в них ще щось? Чи зайдуть їхні стосунки далі? І.. чи не з’явиться третя особа? Хто зна.. може колись ми це і дізнаємося