Розділ другий "вихідні"

Розділ другий

«Вихідні»

• Автор – І так, знов вітаю тебе читачу, я вельми вдячний що ти заглянув знов сюди я вдячний що ти не забув про цю історію.
• Автор – І так ми спинились на моменті де Амане розповіла про момент зі свого дитинства й після цього Амане вирішила залишитись на один вихідний в Феркс так як Амане живе доволі далеко, тож хто зна що може статися в такій буденій обстановці.
• Автор – кхм-кхм тож що там в нас *дивиться в якісь папірці* ага точно, і так як Амане залишилась з ночівлею то вона вирішила допомогти Феркс з домашньою роботою, тож Поки Феркс прибирала в квартирі то Амане готувала їжу. В голову Амане постійно приходили дивні думки пов’язані з Феркс тож вона намагалися їх ігнорувати але вони приходили все знов та знов. Тож Амана робила вигляд не наче їх в неї немає. І ось наступив час обідати.

• Амане – Феркс йди обідати
• Феркс – ага йду
• Амане – поспішай а то все зовсім захолоне
• Феркс – ага

• Автор – наші гарні дівчатка пообідали, та решту дня вони розповідали одна одній про цікаві моменти зі свого життя, після чого вже в вечорі лягли дивитися аніме, й під час перегляду Феркс солодко заснула, тож Амане вирішила до неї притиснутися аби зігрітися.

• Амане - *шепотом* її хутро таке м’яке та тепле

• Автор – Амане огорнула свого хвостика навколо ніжок Феркс та ніжно поцілувала, після чого заснула. На ранок Феркс прокинулась і хотіла вже встати але… Як ви вже здогадалися вона не могла цього зробити так як Амана огорнула її ніжки своїм хвостиком якимось незрозумілим вузликом .

• Феркс – Амано… Амано.. прокинься, Аманоо..
• Амана – ще 5 хвилинок матусю
• Феркс – вставай вже соня *почервоніла* і я тобі не матуся!
• Амана – та встаю

• Автор – Амана спробувала встати але як лиш спробувала піднятись й встати з ліжка то одразу впала, поглянувши на свого хвоста вона побачила що він заплутався навколо ніг Феркс

• Амана – ой пробач Ферксі, зараз все виправлю

• Автор – Хвіст Амани почав поступово зменшуватися тим самим розв’язуючі ноги Феркс але це був не кінець, далі цей хвостик перетворився на блискучі ніжки які на ляшечках та стопах були все так же покриті лускою

• Феркс – вау Амано я і не знала що ти так вмієш, але чому ти постійно так не ходиш?
• Амана – справа в тому… що я дуже погано вмію ходити , так як в нашій сім’ї було не прийнято постійно ходити ногами і мене ніхто так  і не вчив нормально ходити, я все життя лише те і роблю що повзаю, але чесно кажучи… мені завжди було цікаво як це.. ходити?
• Феркс – не переживай я тебе навчу ходити
• Амана – справді !?

• Автор – В очах Амани з’явився невеличкий немов вогник в її очах а на обличчі була велика та щира дитяча усмішка разом з рум’янцем на щічках. Феркс встала з ліжка та протягнула руки Амані

• Феркс – візьми мене за руки
• Амана – д-добре, це так хвилююче!
• Феркс – а тепер давай потихеньку піднімайся
• Амана – д-добре

• Автор – Вставши на ноги, Амато відчула тремтіння в них

• Феркс – важко?
• Амана = т – трошки, але.. це так незвично і.. прикольно?
• Феркс – Добре а тепер я відпускаю
• Амана – відпускаєш? С-стій! Ти впевнена ?
• Феркс – не лякайся якщо що я тебе спіймаю

• Автор – Феркс відпустила руки Амани, вона звісно злякалася, але.. вона вірила в Феркс і коли вона втратила рівновагу та почала падати то все навколо немов уповільнилося і падаючи вона побачила руки Феркс що підхопили Аману, руки Феркс такі ніжні та м’які, вони немов утримували її душу та зігрівали її не даючи тій зануритися у гніт буденного життя

• Феркс – я ж казала що спіймаю тебе *мило посміхнулася*
• Амана – а? що? Т – так…
• Феркс  - не переживай ти так, ти непогано трималася як для першого разу!

• Автор – Феркс повернула Аману до себе обличчям та міцно обійняла і ніжно поцілувала. Амана вся почервоніла а її кінчик хвостика почав швидко махати із сторони в сторону. Феркс зупинилася та віддалися від Амани на відстань руки, й повернувшись трохи до вікна промовила

• Феркс – Я –Я… жахливе створіння, пробач, пробач мене будь ласка! Я.. цей ну я не могла себе керувати! Я не мала цього робити…

• Оповідач – Феркс відвернулася до вікна а на її обличчя виступили сльози , сльози провини вона намагалася витерти їх своїми руками але.. їх потік не припинявся. Через хвилину вона почула невпевнені кроки зі сторони спини, оглянувшись назад вона побачила як Амана стояла на ногах . Амана схопила Феркс за талію та підтягнувши до себе взяла ту в свої міцні обійми і витираючи очі Феркс промовила

• Амана – тобі не варто перейматися за такі дурниці, зі мною ти можеш бути тою ким ти є
• Феркс – Але…
• Амана – жодних але, залишайся тою ким ти є… принаймні при мені, домовилися?
• Феркс – т-так

• Оповідач – наступного дня Амана та Феркс пішли разом на роботу щасливо про щось теревенячи. Робочий день пройшов не важко і гнітюче як завжди, в основному Амана розказували основні моменти роботи та проводила тій інструктаж. Феркс посадили поруч з Аманою аби тій в випадку чого могли допомогти .

• Феркс – Амано ану підійди на хвилинку
• Амана – що там?
• Феркс – в мене якесь віконце вискочило і я не можу його закрити
• Амана  - агась ну це *щось там далі говоре*

• Оповідач – подих Феркс затамувався після того моменту коли Амана нахилилася над нею, серце Феркс калатало від одної лиш думки що між ними менше 10 см. Вона відчувала ніжний запах карка де від волосся Амани, Феркс відвела очі на системний блок та почервоніла

• Амана – Феркс! Феееркс!! *вхопила Феркс за її плече*
• Феркс – АА!! Що коїться!!??
• Амана – Феркс щось сталося ? ти сама не своя
• Феркс - *опустивши очі тихим голосом почала казати* просто я ніяк не можу забути того що сталося вчора… ці події буквально застрягли в мене в голові і я… не можу зосередитися..
• Амана – зосередитися кажеш ? схоже я знаю як тебе зосередити

• Оповідач – Амана нагнулася ще ближче до вушка Ферксі та прошептала на нього своїм гарячим подихом  :

• Амана - *ніжно шепоче Феркс на вушко* якщо впораєшся з усієї роботою раніше то… я запрошу тебе до себе до дому і ми трохи побавимося із моїм хвостиком *хіхікнула та пішла на своє робоче місце*

• Оповідач – Феркс почервоніла та стисла свої руки в невеличкі кулачки та зажмурилась.. через кілька секунд вона поклала свої руки на клавіатуру та не дивлючись на неї почала друкувати зі скаженою швидкістю, в її очах немов палали невеличкі вогники а її обличчя виглядало максимально серйозним. Амана поглянувши на те як працює Феркс посміхнулася та почала гладити свого хвостика нетерпляче очікуючи коли скінчиться їх зміна