Глибини невимовного

Сталість

Я почала любити темні, холодні ночі,

І осінню млявість, холод і ноги в росі.

Чому мене більше не лякає сталість?

Але лякає думка, що твої руки знову холодні.

Чому мене більше не турбує людська жалість і їхні думки?

І вже не важливо, що скажуть люди,

Коли моє серце лиш для тебе звучить.

 

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше