Глибини невимовного
Суть
Я вдихаю у груди,
Дзеркально чисте повітря.
Воно не так як люди,
Повітря насправді є чистим.
Я вдихаю, ковтаю!
Та не торкаюсь до суті..
Я тікаю, страждаю!
Та не можу збагнути.
Щодня я шукаю,
Почуття вже забутті.
Я знаходжу тебе,
Ховаю ікла від лютті.
Злетіти бажаю,
Та кайдани закуті.
В твоїй душі глибина,
Яку не мають люди.
Нехай лише час розсудить.
Між страхом і тишею знов,
Я ногами не дістаю дна.
Ми не виживемо на цьому судні,
Але надія у мене лише одна.
До себе я тебе пригортаю,
І ніхто нам не судді.
Всі провини свої облишаю,
Їхнє місце в омуті.
За напрямком вітру,
Я з тобою вирушаю.
Та шляхи наші різні.
І я вже стоятиму на краю,
Моє життя - пекло,
А тебе вже зачекались у раю.
#518 в Різне
#56 в Поезія
#861 в Сучасна проза
Відредаговано: 23.08.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
