Глибини невимовного
Ангел
Весь цей пониклий світ,
Не усвідомлює твоєї вроди.
У твоїх очах є щось,
Що мають у собі лише боги.
Ти маєш крила,
Вони ніжні й крихкі.
Тобі заздрять янголи,
Бо їхні душі пусті.
Ти ангел, і бачиш достатньо краси,
Але що ж ти знайшла у моїй,
Понівеченій душі?
Хаос.. муки, розлуки і ні краплі сльози.
Я не здатна на почуття прозорі,
Прозорі, як небесні дощі.
Але я, тримаючи твою руку,
Бігла б на усі простори живі.
Обіймаючи тебе,
Я забула, що життя
Обмежене в часі.
А ми з тобою просто діти,
Що загубилися в густій пітьмі.
Ми не віримо у мрії,
Тож помремо в боротьбі.
#518 в Різне
#56 в Поезія
#861 в Сучасна проза
Відредаговано: 23.08.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
