Вона помітила Діна ще тоді, коли він під'їхав на своєму «Джипі». Сьогодні на ньому були темні джинси, які обтягували його довгі ноги й світла футболка. Гладко вибритий, підстрижений, він мимоволі притягував погляди представниць слабкої статі. Джул відчула, як серце ледве не вискочило з грудей, коли чоловік увійшов до ресторану й віднайшов її поглядом.
- Привіт! – прошепотів Дін, діставши із-за спини квітку орхідеї. – Я ще не знаю, які квіти тобі подобаються, тому вибрав на свій смак. Вона мені сподобалася. Така ж тендітна, як ти, і така ж вимоглива і вередлива!
Джул зніяковіло озирнулася назад, віднайшовши поглядом охоронців, які розмістилися за іншим столиком.
Дін, напевно, прослідкував за її поглядом, оскільки поклав орхідею на стіл і здивовано запитав:
- Ти сьогодні з охороною?
- Так…. татко наполіг! – Джул не подобалося брехати, але іншого виходу вона не бачила.
А що, якщо він нападе на неї? Вона хотіла вислухати його виправдання. Хотіла дати йому шанс розповісти правду! Але чи захоче Дін поділитися з нею власними проблемами?
- Діне, ти не сказав мені, що ти - головний підозрюваний у вбивстві власної дружини!
На секунду він, ніби, закам'янів. На обличчі жодної емоції, жодного почуття. Аж ось його вуста розпливаються в чарівній усмішці.
- Чому я, навіть, не здивований? Так ось чому за твоєю спиною охорона…
- Діне, я хочу у всьому розібратися….
- Навіщо? Ти знаєш мене! Якщо вважаєш винним, хай так і буде!
Джул відчула, як очі наповнилися сльозами.
- Я не знаю, що думати! Ти нічого не розповідаєш!
- Коли ти зранку зателефонувала, у мене закралися думки, що ти хочеш зустрітися не просто так! Але я відігнав від себе ці здогадки. Та коли побачив ранкові газети, все стало на свої місця!
Сльози великими перлинами покотилися по блідому обличчю Джуліани.
- Це Кейд…
- Не виправдовуйся, не треба! Не варто виправдовуватися переді мною! Я кмітливий, тож все прекрасно розумію і чудово знаю своє місце! Я полегшу тобі завдання! Все, що сталося в джунглях, там і залишилося! Сподіваюся, ти не помилилася у своєму виборі й він зробить тебе щасливою! Ти того варта!
Він підвівся якраз в ту секунду, коли до столу підлетів офіціант:
- Що будете замовляти?
- Дякую, мені нічого не потрібно! Я вже йду! – спокійно мовив Дін. – Не переймайся, Джуліано! Я більше не потурбую тебе! Я розумію слово «третій зайвий»!
З цими словами Дін повернувся і пішов геть. А дівчина безпорадно дивилася йому вслід, поки його постать не розпливлася в потоці сліз.
- Мем…
- Йди до біса! – крикнула вона на офіціанта. – Заберіть його звідси!
Охоронці тут же підхопилися і відтіснили зляканого й зблідлого юнака. А потім допомогли їй підвестися й довели до машини. Вона йшла, не розбираючи дороги. Вона давно так не плакала. Тож уже в салоні «Ауді» вона дала волю сльозам і впала на заднє сидіння, закривши обличчя руками. Машина рушила з місця та Джул, навіть, не помітила цього.
- Зупиніться! – охриплим від схлипування голосом прошепотіла Джуліана.
- Міс Хілтон…
- Розверни машину! – рявкнула вона.
- Тут не можна розвертатися!
- Я забула Джесі в тому бісовому ресторані! – викрикнула вона. – І… квіти….
Вона підвелася і сіла. А коли зустрілася поглядом з водієм, він, напевно, зжалившись над нею, пробурмотів:
- Гаразд! Спробую щось зробити….
Джесі, напевно, злякавшись, що залишилася сама чи відчувши настрій господарки, тихо вмостилася біля Джуліани на ліжку і віддано дивилася дівчині у вічі. Джул тихенько гладила Йорка, час від часу схлипуючи. Вона розуміла, що повинна була повірити Діну. Й він скоріше за все сподівався, що так і буде. Але вона не впевнена, як в його винуватості так і в його невинності. А він відмовився виправдовуватися й хоча б щось пояснювати. І як тут бути?
За що йому вбивати дружину? Що такого повинно було статися, щоб він захотів спочатку розтрощити їй голову, а потім зґвалтувати?
Чи ґвалтування було для того, щоб відвести від себе підозру? Адже в теці сказано, що в жінці була виявлена лише його сперма….
Джул зітхнула. А з іншої сторони, він її законний чоловік і природно, що вони займалися сексом. Тож не дивно, що в ній була знайдена його сперма.
Дідько забирай, Хейлісе! Чому ти не захотів розповісти все? Адже можна ж було просто поговорити й знайти вихід. Якщо він є?
Через декілька днів Джул з подругами хлюпалася в басейні, коли до неї підійшов один з охоронців.
- Там чоловік хоче з вами поговорити, міс Хілтон!
- Який чоловік? – запитала Брук Холістер. – Якщо гарний, то запрошуйте його сюди!
Почувся гучний дівочий сміх.
- Я нікого не чекаю! Тож позбудьтеся його!
- Гаразд! Скажу цьому Брейвену, що ви зайняті…
- Кому? – викрикнула Джул, відчуваючи, як серце закалатало в грудях.
- Лукасу Брейвену, здається! Ну…. принаймні він так представився….
- Люку Брейвену!
- Так, здається Люку Брейвену! – виправився охоронець.
Джул підняла на нього свої блакитні очі й важко зітхнула.
- Проведіть його в сад! Я поговорю з ним!
Охоронець кивнув і зник. А подруги підняли крик.
- І хто цей Люк-Лукас?
- Це наш журналіст?
- Ти збираєшся знайомити його з нами?
Джул усміхнулася.
- Люк Брейвен – товариш Діна! І один з врятованих в Папуа-Нова Гвінея журналістів. Тож я не можу не прийняти його. Це негарно!
- Еее, я гадала, ти нарешті познайомиш нас з цим журналістом…