Глава 18

- Вау! Містер Незламне Самообладання відчув, що готовий зірватися?

Дін хмикнув:

- Дратуєшся?

- Ні! Але дуже приємно спостерігати, як твої карі очі затягує серпанок ревнощів і вони наливаються кров’ю…

- Ти фантазерка, принцесо! Ревнощі мені не властиві! Так що, дай собі спокій!

Джул закусила нижню губу і підняла на нього недовірливий погляд. Все він бреше! Вона чітко бачила, як його зрачки звузилися, вуста зімкнулися в тонку лінію, а долоні стиснулися в кулаки. То ж все він вигадує! Не бажає признавати того, що відчуває ревнощі? Чудово!

-То ж ти не будеш проти, якщо сьогодні на прогулянку я піду з Албе? – улесливо запитала дівчина, піднявши на нього невинний погляд блакитних очей. – До речі, коли він мене ніс на руках, я чітко відчувала його захоплення і збудження. То ж думаю, прогулянка вийде на славу!

Хейліс на секунду завмер, опустивши погляд. А коли підняв на неї очі, видавив з себе вимушену посмішку.

- Вирішила остаточно мене роздраконити?

- Діне, ти чого? Ти ж не ревнивий! Тому не бачу сенсу протистояти моїй зустрічі з іншим чоловіком…

Дін з силою притягнув її гнучкий стан до свого тіла і злобно шепнув на вушко:

- Якщо не припиниш вести себе, як розбещене дівчисько, будеш покарана! Зрозуміла? І не дай тобі господи, я почую ще хоч один раз, що ти волієш піти на прогулянку з кимось іншим, я здеру з тебе цю сукню, поворозки, які ви називаєте нижньою білизною, і випробую на тобі всі пози «Камасутри». А для твого шкідливого язичка додам ще парочку від себе!

Джуліана відкрила рот від здивування, а потім за кілька секунд голосно розреготалася. Вона помітила, як всі присутні повернули голови в їх сторону.

- Хейлісе, а ти, виявляється, поганий хлопчик? – прошепотіла вона, коли перестала сміятися.

- Колись у школі я таким і був! Не легко бути сином наркомана, який витаскує все з будинку!

Музика скінчилася і Дін, схопивши її долоню, потягнув до виходу.

- Діне… зачекай!

- Я тебе викрадаю, принцесо! То ж краще помовч, поки я остаточно не вийшов з себе! – рявкнув він, не звертаючи уваги на здивовані погляди та підбадьорливі вигуки друзів. Дін швидко виштовхав її за на подвір’я та зачинив за собою двері.

- Йти зможеш? Це ж треба було вдягнути такі підбори від якогось там Чу!

- Джиммі Чу – відомий малайзійський дизайнер взуття…

- І?

- Що «і»?

- Мені ця інформація повинна була щось сказати?

- Боже, його витворами мистецтва захоплювалася сама принцеса Діана…

- А він їх сам носив чи…

- Боже, який ти…. недалекий, Хейлісе!

Дін розреготався і, схопивши її долоню своєю міцною рукою, потягнув за собою по вузенькій стежці. Йти по такій стежці на підборах не зовсім зручно, але Джул хотілося побути наодинці з Діном, тим більше він сам виявив ініціативу щодо цієї прогулянки. То ж доведеться потерпіти.

- А ти у школі був розбишакою? – запитала дівчина.

- А в мене було два виходи: або бути забіякою і змусити поважати себе за допомогою кулаків, або спокійно терпіти глузування однолітків. Я вибрав перший шлях!

- І що були приводи до відділків поліції?

- Неодноразово!

Джул хмикнула.

- У мене теж!

Від несподіванки Хейліс зупинився і відпустив її долоню. А потім повільно повернувся до неї обличчям, оглянувши її глузливим поглядом.

- Ти жартуєш, принцесо?

- Ні!

- А тебе за що забирали до поліцейського відділку? Ну, добре я, хлопчина з бідної родини, який бажає довести всім, що чогось вартий у житті! Але ти? Вибач та мені не віриться у всю цю казочку! У тебе ж няньок і охоронців більше, ніж у мене грошей на рахунку. Як тобі дозволили зробити щось таке, за що тебе могли забрати до відділку?

- Я бунтували проти тотального батькового контролю…

- І?

- І втікала на вечірки, водила машину в нетверезому стані, розбивала вітрини магазинів, навіть, одного разу вкрала сукню від Донни Каран в одному з бутіків…

- Так ти… та ще штучка? – розреготався Дін.

- Коли в поліцейському відділку сукню від відомої дизайнерки кинули на стіл, я обурилася і висловила своє невдоволення за недбале ставлення до речей такого відомого модельєра. Поліцейські потім довго сміялися, а мене прозвали Гламурною Штучкою і відпустили.

Брови Діна поповзли догори. Він певно не чекав, що така слухняна дівчинка, як Джул, може таке вчинити.

-Тоді й не дивно, що ти провернула таку аферу, щоб потрапити сюди!

- Я не шкодую про це! – чесно зізналася Джуліана.

- Та невже? – усміхнувся Дін, вказуючи підборіддям на покусані комарами руки та ноги.

- Правда, мені не вистачає телефону та інтернету. Ну і спілкування в соціальній мережі, але… я рада, що допомогаю в пошуках зниклих журналістів…

- Ти ніколи не думала зайнятись благодійністю?

- Ні… Але можу обдумати це, коли повернемося додому…

- Ти дуже вперта і цілеспрямована! Знаєш, яких висот ти зможеш досягнути на цьому поприщі?

Джул мигнула декілька разів повіками, не вірячи своїм вухам. Це була похвала? Дін Хейліс похвалив її? Досить незвична, але все ж похвала від Діна Хейліса! Вау!

- Я не зовсім у цьому розбираюся… - зніяковіло прошепотіла Джуліана.

- Я можу допомогти!

- Справді?

Він бажає зустрітися з нею після того, як вони повернуться з подорожі? Нічого собі! Оце так!

- Домовилися! – Джул протягнула йому праву долоню, показуючи свої ділові наміри, але Дін схопив її за руку і притягнув в свої обійми.

Його вуста в ту ж секунду заволоділи її вологими губами. Джул підняла руки і обняла його за шию. Долоні зарилися в волосся на його потилиці, а по тілу пройшлися перші імпульси бажання. Поцілунок був солодким і пристрасним, а губи чоловіка - вимогливими і напористими. Дін видав гортанний рик і міцніше стиснув її в своїх міцних обіймах. І тут же його язик увірвався в неї, обпікаючи бажанням. Джуліана ледь не задихнулася. Дихання збилося, тіло стало схожим на глину, з якої можна ліпити що забажаєш, а мізки і зовсім розплавилися.