Глава 15

Дін знайшов її заплакану і тремтячу. Він уже встиг повністю одягнутися, тому без слів, кинувши оберемок хмизу на долівку печери, взяв її тремтячі пальці і опустив кисті рук уздовж тулуба. А після швиденько стягнув футболку з дівчини. Його допитливий погляд окинув її груди, в мереживному бюстгальтері, зазначивши набряклі від холоду соски. Але Джул так замерзла, що їй було все одно.

Він притягнув її до себе, обережно обхопивши її тіло руками, і блискавично розстебнув гачки її бюстгальтера. Джуліана відчувала, як від його великого і гарячого тіла виходило неймовірне тепло.
Він повільно відступив, і дівчина скривилася, залишивши комфортну та теплу зону. Його пальці дуже повільно стягнули бретельки її бюстгальтера і оголили пружні пагорби грудей. Його погляд на кілька секунд затримався на цих пружних пагорбах, поки Джул не залилася фарбою і не прошепотіла:

- Діне, мені холодно!

Ніби прокинувшись від сну, він кинув її бюстгальтер на долівку, а сам поспішно натягнув на неї свій светр. Він був доволі просторий і завеликий для неї, тож його можна було б використовувати замість сукні, яка була б дуже приємною на дотик та неймовірно зручною. Джул сфокусувала свій погляд на його обличчі, та він намагався не дивитися в її блакитні очі. Тому задер низ свого светру двома руками і спокійно та швидко справився з поясом її джинсів. Двома пальцями зачепив її штани і стягнув їх з дівчини разом з нижньою білизною.

Дін присів навпочіпки поруч і почав швидко розшнуровувати її вологі кросівки. Джул прекрасно усвідомлювала, що стоїть перед ним зовсім гола, загорнувшись лише в його светр, який ледь доходив до колін і більше нічого. Та їй було все одно. Він посадив її до спального мішку, а сам повернувся, щоб розпалити багаття. Дівчина притягнула ноги до грудей і застебнула спальний мішок. Повільно опустила голову на долівку і міцно прикрила очі.

Вогонь приємно потріскував, обдаючи Джуліану теплом. А дівчина із-під опущених повік поглядала на Діна, який ламав гілки підкидаючи їх до багаття. Язики полум’я танцювали на стінах печери, в якій було досить темно завдяки зливі, яка вирувала за межами печери. Прислухавшись, Джул почула гуркіт грому і шум дощу. На подвір’ї продовжувала вирувати негода. Чи встигли їх друзі піднятися на схил? Можливо, і вони знайшли якусь печеру?

- Каву будеш? – запитав Дін.

Джул здивовано підняла брови та помітила, як на багатті весело закіпала вода.

-У нас є кава?

- Так. І їжа теж! З голоду не дам вмерти….

Джул усміхнулася і вибралася зі спального мішку. Сіла біля багаття на свою валізу і обхопила коліна руками.

- Я б зараз за чашку кави, навіть, душу б продала! – прошепотіла вона.

Дін фиркнув:

- Вважаєш мене пожирачем душ?

- Ні! Просто дуже скучила за кавою!

Чоловік налив напій в пластикову кружку і простягнув їй. Джуліана вдихнула аромат і вперше зрозуміла, що скучила за домом, за батьками, за Джесі, за Мією…. Кава обпікала пальці, але Джул не відчувала цього, поринувши в спогади. Як батько відреагує на те, що до Тайланду вона не прилетіла? Чи буде її розшукувати? Швидше за все, він уже виявив, що в Тайланді доньки немає, тож почав її пошуки. Але знайти її тут буде досить важко, навіть, для нього.

- Думаєш про рідних?

Дідько, він вміє читати думки?

- Так! Як зрозумів про це?

- Ти дуже засмучена, тож припустив, що запах кави навіяв спогади про рідних!

- А ти скучаєш за рідними? – запитала Джул, спостерігаючи, як язики полум’я грають на його обличчі.

Очі Діна на секунду розширилися, а потім в них промайнула глибока і потаємна біль. Він на секунду прикрив очі, а коли відкрив їх, від болі не залишилося і сліду. Певно, він згадав Лору? Дідько! Навіщо про неї нагадувати?

- Я маю на увазі не дружину, а батьків. Батьки в тебе є?

- Батько був, але…. помер… десять років тому…

- Як помер?

Дін хмикнув:

- Від передозування!

Голубі очі красуні стали єдиною світлою плямою на блідому обличчі.

- А мама?

- Вона вже вчетверте вишла заміж і… влаштовує своє життя!

- Ти з нею не спілкуєшся?

- Після смері батька трішки спілкувався, а потім зв'язок перервався….

- Тобто, ти зовсім один?

- В цьому є свої привілеї! – він надпив каву з пластикової кружки. – Ти вільний як вітер! Будь-якої миті можеш зірватися і опинитися на іншому куточку планети.

Але Джуліана розуміла, що він говорив нещиро. Кожна людина заслуговує на родину, на місце, куди тебе тягне, де тебе люблять, де чекають, не дивлячись ні на що! Чогось же він одружився на Лорі? Значить, мріяв створити родину, завести дітей.

- Як ти познайомився з Лорою?

- Це тобі навіщо?

- Просто цікаво! Це військова таємниця?

- Ні! Але говорити про це мені не хочеться!

- Чому?

- Нагрілася? – не звертаючи уваги на її допитливість, спитав і він. – Йди сюди!

Він захопив долонею її стопу і підтянув дівчину до себе. Джул ледь не звалилася на долівку.

- Ти що витворяєш? Я ледь не впала….

- Припини скиглити, дурненька! - пирхнув він. - Якщо я сказав, йди сюди, значить, давай до мене!

Він притягнув її до себе, уклавши її ноги собі на коліна і почав масажувати їх швидкими, але ніжними рухами. По тілу в ту ж секунду розтеклося неймовірне тепло.

- А чому це я дурненька?

- Ну, хіба розумна дівчина змогла б стрибнути в одязі у воду?

- Я і так була вся мокра і брудна! Тож одночасно і речі випрала! До того ж я не збиралася влаштовувати для тебе безкоштовний стриптиз…

- Логічно, але не раціонально! Я і так побачив все, що захотів.... А твої ноги, до речі, крижані!

Його теплі долоні підхопили її холодні ступні і продовжували їх масажувати. Це було чудово, і до того ж надзвичайно еротично. Соски тут же моментально зреагували на його дотик.
Слава тобі господи, що її верх був одягнений в його светр і Дін не міг бачити реакцію її тіла на його дії. Природно, вона хотіла його! До чого лукавити і відмовлятися, якщо їй приємна його турбота, його ніжні дотики, його міцні пальці?