Джул почула голоси і повільно відкрила очі. Джейк і Дін сиділи на ганку з каменів і про щось тихенько говорили. Джуліана повільно підвелася і попрямувала до валізи. Після нічної пригоди, вона спала, як вбита, і навіть, не почула, як Дін вибрався з ліжка та коли до них завітав Джейк.
Вона стягла з себе футболку і бюстгальтер, як раптом відчула на спині чийсь пильний погляд. Повернула голову до дверей і зустрілася з золотистими очима Діна Хейліса. Його погляд повільно пройшовся по її звабливих вигинах, і зупинився на округлих сідницях, обтягнутих шкіряними штанями.
- Дідько забирай! Ти хоч би сказала, що перевдягаєшся! – рявкнув він і загородив собою весь отвір дверей. – Та зачекай ти, Джейку, не штовхайся, Джуліана перевдягається!
Чоловіки зникли і Джул швиденько натягла на себе світлу білу майку і джинсові шорти. А коли з’явилася на ганку, Джейка вже не було, а Дін стояв, підперши дерево, і вдивлявся в працюючих папуасів племені хулі.
- Доброго ранку! – усміхнулася Джуліана. – Як поранення?
- Сьогодні рану оглянув шаман і приклав якусь товчену в ступці траву, сказавши, що до вечора рана повинна почати гоїтися….
- Щось я не довіряю цим їхнім шаманам…
- Снідати будеш?
- Так, я дуже сильно зголодніла! – усміхнулася вона.
Він жестом запросив її до хижки і повільно зайшов слідом.
- Папуаси досить дружелюбні люди, тож нас завалили їжею. Сідай і будемо снідати!
Джул помітила картоплю, смажену на кострі курку, якісь овочі та фрукти. Поки вони їдять, Джул піднімає на нього погляд і вдивляється в смагляве обличчя.
- Тобі знайоме ім’я Роб? – запитала вона, уплітаючи курку за дві щоки.
Вдома вона з підліткового віку притримувалась дієти, але тут за неї зовсім забула, так як постійне перебування на ногах, пересування пішки було краще за будь-який тренажерний зал. А до всього цього свіже повітря нагулювало апетит. Звичайно були і свої мінуси: покусана комарами шкіра, розчухані укуси, антисанітарія, але на все це не звертаєш уваги, коли голодний.
Дін підняв на неї очі і перестав жувати.
- Ти про що?
- Одного зі зниклих журналістів же звали Роб, так?
Вона помітила, як очі Діна затягнуло темним серпанком. Він зітхнув і буркнув:
- Ти ніяк не заспокоїшся?
- Тобі не цікаво звідки мені відомо це ім’я? – усміхнувшись, запитала Джуліана і поклала обгризену кісточку на листок якоїсь рослини, який, мабуть, слугував тарілкою.
- Певно, подивилася в інтернеті імена зниклих в Папуа-Нова Гвінея журналістів декілька місяців тому…
- Ага! Особливо, якщо у мене розрядився телефон і тут не ловить ні інтернет, ні мобільний зв'язок!
- Як для блондинки ти занадто прониклива!
Блондинки? Подивимося, що ти скажеш, коли дізнаєшся про Роба!
- Я знайшла одного з журналістів…
- Уві сні? – Дін жестом вказав на ліжко, в якому вона зовсім недавно прокинулася. – Певно, сон був, дійсно реальний! Чи ти випила якогось відвару і тобі тепер ввижаються зниклі журналісти?
- Дуже смішно!
- Я не сміюся, принцесо! – мовив Дін. – А констатую факт! І де ж твій знайдений журналіст Роб?
Джул озирнулася і взяла до рук банан.
- Він готовий з тобою зустрітися, але в нього є умова!
- Ось як? По-твоєму це смішно? Це схоже на якусь секретну місію? Що це за ігри в шпигунів? Це якась твоя нова гра чи чергова вигадка?
Він підхопився і відійшов від неї.
- Ніяка це не вигадка! Вчора вночі, коли я виводила тебе до туалету, я побачила жіночу постать в моїй сукні і вирішила прослідкувати за нею, коли ти заснеш. Ось так я і наткнулася на твого зниклого журналіста!
- Де наткнулась?
- В лісі!
- Тобто? Що він там робив? А інші двоє де?
- Він не знає, що з ними сталося. На них напали… його забили палицями і залишили помирати, а куди поділися інші, він не знає!
- Чому він не звернувся за допомогою?
- Він був тяжко поранений, його знайшла жінка з племені хулі та виходила. Він планував повернутися, але ні грошей, ні документів, ні речей, нічого не залишилося!
Він підійшов і сів перед нею.
- Ти це реально говориш? Це не вигадка?
- Це правда!
- Чому ти не привела його сюди?
- Жінка, в яку він закоханий – одружена!
- Стоп! Ти хочеш сказати, що він не шукав виходу з цієї ситуації, а просто насолоджувався принадами одруженої жінки?
- У її чоловіка три дружини! Вони мають менше прав, ніж ті капловухі тварини, які бігають по території племені. І чому це ти вирішив, що лише чоловіки можуть бути полігамними? А жінки повинні завжди зберігати вірність?
- Отож і не дивно, що ти забралася в ліжко до незнайомого чоловіка, якщо маєш такі погляди на життя!
У Джуліани перехопило дихання, рот відкрився сам собою, на очі навернулися сльози. Вона зблідла і, проковтнувши комок, ледь видавила з себе:
- Я… не займаюся з тобою коханням…. просто…. Боже!
- Дай угадаю, я повинен викупити йому цю…. жінку?
- Вони кохають одне одного!
- Що за дурня? Тобі не здається, що він після побиття трішки не дружить з головою? Він переплутав почуття вдячності, з фізіологічною потребою, але аж ніяк не з коханням!
- Чому? Тому що ти впевнений, що кохати потрібно лише «правильну» жінку?
- Що ти знаєш про кохання? Ти кохала кого-небуть хоч раз в житті?
Джул зітхнула.
-Ти правий, я не відчувала цього почуття, але ти ж кохав? І не дивився на те, що вона не твого кола?
- За що і поплатився!
- Ти про що?
- Не важливо! Вона не піде з нами!
Джул шумно сглотнула і підняла на нього очі.