Глава 10

- Пити! – почула вона крізь сон.

Джул миттєво прокинувшись, схопилася і кинулася до гарбуза, в якому вчора принесли воду. Невже можна пити воду з цієї імпровізованої посудини? Вона дістала з валізи пластикову пляшку, в яку зовсім недавно набрала воду, щоб в майбутньому бути забезпеченою водою і не просити її в Хейліса. Але зараз вона готова була віддати все, тільки б він прийшов до тями.

Вона сіла поряд з ним і відкоркувала пляшку.

- Діне, ось вода!

Він декілька разів відкрив та закрив очі, а потім його мутний погляд зупинився на ній.

- Тільки не говори, що ти знову спала зі мною в одному ліжку?

Дівчина усміхнулася.

- Так! Тебе била пропасниця, тому ти всю ніч кричав і метався по ліжку! Ото ж я мусила зігрівати тебе і….

- Допоможи мені сісти, рятувальнице! – фиркнув він. – Сподіваюсь, ти не приставала до мене вночі?

Джул мило усміхнулася, підмостивши йому під спину рюкзак.

- Невже боїшся комусь зрадити? – лукаво запитала вона, притримуючи пляшку, з якої він пив.

- Я? – аж поперхнувся він.

- А хто ж я? – усміхнулася Джул.

- Ну, це ж ти в нас наречена! – мовив він.

Джул підняла на нього очі і відчула, що червоніє. Дідько забирай! Вона за весь цей час жодного разу не згадала ні про Кейда, ні про батьків, ні, навіть, про Мію. Господи, тут же немає зв’язку, та й телефон розрядився! Вона вже декілька днів не виходила на зв'язок з батьками. Татко, там певно, з ніг збився, розшукуючи її. Звичайно, вона вчинила безвідповідально, але дивлячись в ці карі очі Діна Хейліса, вона зловила себе на думці, що не бажає повертатися додому. Нехай, навіть, її покусали комарі, викрали папуаси, осуджують жінки племені, єдине чого вона хоче – бути поряд з Діном Хейлісом.

- Мені потрібно в туалет! – кинув Дін і підняв на неї глузливий погляд.

- Я… тобі допомогти сходити в туалет? – тремтячим голосом запитала вона.

- Було б звичайно цікаво подивитися, як ти збираєшся це провернути, але я дуже хочу в туалет, тому буду вдячний, якщо ти просто допоможеш мені встати! – уколов він.

І дівчина відчула, як фарба залила її вилиці пурпуровим кольором. Джуліана Хілтон почервоніла? Вона залилася румянцем? Господи, боже ти мій! Вона перестала червоніти в підлітковому віці. Чому ж тепер, в присутності Хейліса, веде себе, як закохане сором’язливе дівчисько?

Джул підвелася і допомогла йому піднятися з ліжка. Він був без сорочки, лише закривавлені бинти опоясали його торс.

Джуліана оглянула його і важко зітхнула. А Дін повільно випростався і похитнувся. І Джул тут же обхопила його за пояс, боючись що він впаде. Може треба було б покликати Джейка?

Вийшовши на вулицю, вони вдихнули прохолодне нічне повітря. Завівши його за хижку, дівчина зупинилася біля одного з величезних дерев. Дін уперся рукою в стовбур і взявся на шкіряний пояс на штанях. Коли він нарешті впорався з бляхою на поясі, він здивовано підняв на Джул очі.

- Під час цієї справи мені не потрібні глядачі!

- А як ти повернешся назад? – тихо запитала вона.

- Якщо не впораюся, покличу на допомогу! – пробубнів він, розстібаючи штани.

Джул знову зітхнула і пішла до хижки. Вона вирішила далеко не відходити, так як Діну може знадобитися її допомога, тож тихенько примостилася на камені біля хижки. Навкруги темрява і шум, так як вітер шурхотить над головою в кронах дерев. І раптом Джул помітила білу постать, яка безшумно пересувалася територією племені хулі. Схоже це її сукня, але на кому вона? В сукню вдягнена жінка, так як на білому полотні миготить довге волосся. Хоча в племені і чоловіки мають довге волосся, яке вважають своєю окрасою. Але не міг же чоловік вдягти її сукню? Чи міг?

Джул напружила очі і помітила, як постать в жіночій сукні винирнула з жіночої половини. Значить, її сукню викрала жінка. Але хто вона і чому тихенько кинулася в сторону лісу? Куди вона пішла? Запитань більше, ніж відповідей.

А десь поряд почулися тихі кроки, тож Джул перевела погляд і помітила Діна. Біла повязка і світла шкіра були видно далеко. А ось у незнайомки миготіла лише світла сукня. Отже, дивна нічна мандрівниця з племені хулі – темношкіра жінка!

- Ти допоможеш, чи так і будеш дивитися, як я ледь переставляю ноги? – тихо рявкнув Дін.

А він досить буркотливий, коли хворий. Але Хейліс, ризикуючи життям, пробрався на землі племені тих скелетів, щоб врятувати дівчину, тому вона швидко підхопилася і допомогла йому зайти до хижки.

Дін повільно сів на імпровізоване ліжко.

- Ти б змогла мене перев’язати? – запитав він.

- Я… не зовсім умію…. але….

- Я допоможу! – мовив він. – Бинти пропитані кров’ю, тож мені не дуже приємно…

- Добре!

- І увімкни ліхтарик! Так видніше буде!

Джул, увімкнувши ліхтар, взяла валізку з ліками, яку вчора в кутку залишив Джейк і поклала біля Діна на ліжку. Поки знімала бинти, ледь трималася, щоб не знепритомніти. Господи, тільки цього їй і не вистачало!

Повільно прибрала закривавлені бинти і обробила рану. Вона в житті такого не робила, але зараз в таких умовах, невідомо, звідки ті навики взялися?

З перев’язуванням бинтів відбулася невелика затримка, так як пов’язати їх з першого разу не вдалося.

- Перев’язуй міцніше! – кинув Дін. – Інакше він сповзе!

Джул знову розмотала його і заново почала перев’язку. І лише з третього разу дівчині таки вдалося більш-менш вдало перев’язати чоловіка.

- Я ніколи такого не робила! – тихо бурмотіла дівчина. – Це вперше!

- Разом з нами, ти багато чого будеш робити вперше! Тож звикай!

Джуліана закусила губу і підняла на Діна свої блакитні очі.