Джуліана, тримаючи на руках Джесі, увірвалася до кабінету батька. Високий чоловік з сивиною на скронях міцно притиснув її до грудей.
- Люба, де ти сьогодні була? Мама весь час питала про тебе! – кинув він, погладивши Джесі, яка завовтузилася і захвилювалася на руках доньки.
- Тату, що тобі відомо про Діна Хейліса? – подивившись прямо у вічі, запитала дівчина, і відпустила свою улюбленицю на підлогу.
- Це хто такий?
Дівчина знизала плечима, помітивши, що Джесі обнюхає шкіряний диван. Раптом вона чхнула. Невже захворіла? Тільки цього бракувало.
- Так хто говориш цей Дін, як його там?
- Дін Хейліс - незалежний журналіст! – прошепотіла вона. - У тебе ж сорок вісім друкованих видань по всьому світі…. Хіба в них жодного разу не з’являлося ім’я цього чоловіка?
- Люба, гадаєш я знаю всіх своїх журналістів в обличчя?
- Ну, ти міг би дізнатися, тату? – вона підняла на нього погляд, сповнений благання, проти якого батько ніколи не міг встояти.
- Навіщо він тобі? Якийсь незалежний журналіст? Чим мою красунечку міг зацікавити такий чоловік?
Джул зітхнула.
- Це для однієї моєї подруги! Їй сподобався цей Хейліс!
- Хто вона? Я її знаю?
- Тату, та ти що з глузду з’їхав? – не витримала дівчина. – Ти тепер будеш допитуватися про любовні стосунки всіх моїх подруг?
- Люба, ти ж знаєш, що ти заручена, а отже, я не буду схвалювати ніяких інтрижок на стороні!
- Тату, хіба так важко зробити для мене цю послугу? Для тебе ж це нічого не коштує! Просто взяти телефон і дати розпорядження Адаму! Але якщо ти не хочеш цього, тоді…. інша справа!
Вона піднялася.
- Не кип’ятись, Джуліано! Звичайно, Адам уже завтра знайде про цього Хендріка скільки подробиць, що тобі і не снилося!
- Хейліса!
- Та яка різниця, як його звуть!
- Тату, мені потрібна інформація про Діна Хейліса, а не про якогось там незнайомця Хендріка!
- Гараз-гаразд! Буде тобі інформація про цього Діна Хейліса! Лише б моя красуня усміхалася!
Дівчина взвизнула і кинулася до батька.
- Дякую, таточку! Ти знаєш, що ти найкращий?
- Тільки мамі нічого не кажи! Вона й так дорікає мені, що я дуже часто виконую всі твої забаганки! А чиї ж забаганки я маю виконувати? Ти ж моя єдина спадкоємиця!
- Дякую, таточку! Я тебе дуже люблю! – прошепотіла Джул і поцілувала батька в щоку. – І до речі, я йду до Мії на вечірку!
- Ви з Кейдом йдете туди? – запитав батько окинувши поглядом Джесі, яка забралася в шкіряне крісло і скрутилася калачиком, блимаючи на них своїми величезними оченятами.
- Тату, Кейд Джонсон сьогодні відпочиває з друзями в казино!
- Що це за стосунки зараз у молоді? Він в казино, а ти на вечірці у подруг…
- Тату, для журналістів ми з’явимося разом на днях! Не переймайся через це!
- Я хочу, щоб ти пам’ятала! Для мене ця угода між нашими сім’ями дуже важлива, доню!
- Я пам’ятаю, тату! І виконаю свою обіцянку!
- Гаразд, йди відпочивай!
Вона підхопила Джесі і попрямувала до дверей.
Вечірка в одному з нічних клубів, чомусь не вразила дівчину. Вона взяла один з келихів шампанського і спокійно спостерігала за танцюючими подругами, відшиваючи нав’язливих кавалерів.
Нарешті, Мія примостилася поряд і поглянула на подругу.
-У тебе все гаразд?
- Так…
- Ви з Кейдом посварилися?
- У нас з Кейдом все добре!
- Ти сьогодні сама не своя!
- Просто один придурок сьогодні витріпав мені всі нерви…
- Який придурок?
І Джуліана розповіла подрузі про Діна Хейліса.
- Ти серьезно? Ти звертаєш увагу на слова якогось там незграби? Ти збожеволіла, Джул?
- Мене ніколи в житті не ображали такими словами…
- Та йде він до біса, цей напищений виродок!
Джул усміхнулася.
- Звичайно, ти права!
- А тепер давай на танцпол! – подруга схопила її за руку і потягнула до гурту.
Джуліана розслабилася, віддавшись в обійми музики. Вона чудово провела час, поки їй не зателефонував Ітан, друг Кейда.
- Так, Ітане! Що сталося?
- Джул, приїжджай! Він програв вже півмільйона…
- Ти знущаєшся, Ітане? Ти ж обіцяв, що забереш його звідти, як тільки він піде в рознос…
- Ну, обіцяв! Ти ж знаєш Кейда!
Дівчина зітхнула. Господи! Чому їй завжди потрібно витягувати його з різних неприємностей? Ще не зрозуміло, яка пристрасть гірша: до жінок чи до ігор?
За сорок хвилин Джуліана вже паркувалася біля казино. Кейд мав всі ознаки ігромана. Очі червоні, м’язи напружені, надмірне збудження і страшена дратівливість.
Вона кинула погляд на Ітана і підійшла до юнака.
- Кейде, ходімо додому!
Він завмер і різко повернув голову в її сторону.
- Що ти тут робиш? – грубо запитав він і перевів погляд на Ітана. – Це ти її викликав?
Ітан важко зітхнув.
- Розбирайтеся самі, голубятка! – і почимчикував до виходу.
- Чудово! Дійсно чоловічий вчинок! – фиркнула Джуліана. – Кейде, більше ставок не буде!
- Люба, ще один раз, останній! Я тобі обіцяю!
- Ні, Кейде, будь ласка, ходімо додому!
- Послухай, ну, дай мені хоть трішки відігратися! Хоть якісь сто тисяч…
- Ні!
Він почав хрустіти шиєю, нахиляючи її спочатку до одного, а потім і до іншого плеча. Він, явно, засидівся на одному місці. Тому й масажував шийні хребці.
- Не городи дурниць, кохана! Зараз зроблю ставки… а потім підемо!
Кейд знову включився в гру, зовсім забувши про неї.
Вона діждалася, коли він програє знову і безцеремонно схопила нареченого за руку.