Глава 30

Джуліана декілька хвилин дивиться на чоловіка, а потім спокійно говорить:

- Карім?

Дін хитро усміхнувся й прищурив очі.

- Так. Виявляється, весь цей час Джон розмовляв з Карімом! І той натякнув йому, що в цій ситуації можна запросити мене, оскільки мій батько був мусульманином, тож король Хасан буде більш поблажливим до людини своєї віри, ніж до невірних…

- Звідки Карім тебе знає? – здивовано запитала Джул.

- Я не знаю!

- Тобто?

- Я ніколи не зустрічав його, не був знайомий з ним, ніколи, навіть, не здогадувався про його існування!

- Дивно! – Джул розлила каву й протягнула чоловікові невеличку філіжанку з запашною кавою. – Звідки тоді, він може знати тебе?

- Я ж казав тобі, що жодного разу не був в ОАЄ….

- Можливо, ти писав про них або про когось із його рідні? – запитала дівчина, розломивши пухкий та свіженький круасан.

- Та ні! Я ніколи у своєму житті не писав про королів чи шейхів…

- Тоді навіщо він тебе сюди заманив?

Дін надкусив з її рук круасан й спокійно підняв на неї темні очі.

- Не знаю. А ти?

- А що я?

- Ти не знайома з його високістю?

Джул перестала жувати та здивовано поглянула на чоловіка.

- Ти з глузду з'їхав, так? Я не знайома з принцом! З чого такі припущення?

- Не знаю, але чомусь впевнений, що твоє викрадення організував саме він…

- Ну, якщо подумати, то моє викрадення могла організувати й Ліза!

- Вона б на це не пішла…

- Та невже? Ти її так добре знаєш?

Дін спокійно взяв філіжанку з гарячою кавою й надпив смачного напою.

- Навіщо їй тебе викрадати?

- Щоб отримати тебе!

Дін здивовано підняв брови.

- Я не повернуся до неї й вона про це добре знає!

- Можливо, це ти так думаєш…

- Я не пробачу їй аборту, ніколи!

Залишок круасана випав з її долонь, а рот відкрився сам собою.

- Що, вибач?

- Ми зустрічалися, коли були студентами. Вона завагітніла й ми вирішили одружитися. Я познайомився з її батьками, а вона з моїм батьком. Матері тоді з нами вже не було. Й коли ми повернулися до навчання, вона зробила аборт…

- Навіщо?

- Я ж не розповідав їй, що в мене нічого немає, в додачу до всього, ще й батько-наркоман…

Джул дивилася на нього широко відкритими очима, прагнучи вкласти в цей погляд співчуття, розуміння, підтримку.

- Погані хлопці в університеті завжди подобаються, але не завжди є тими, ким себе видають….

- Ну, можливо, не все так…

- Все так, Джул! Це не був викидень! Вона свідомо звільнилася від тягара…

- Але вона так і не вийшла заміж! Це наштовхує на думку…

- Джул, вона б не наважилася! Твій батько б не залишив твою смерть просто так. Він би з-під землі її витягнув і знищив. Вона б не змогла сховатися ніде! І про журналістику можна було б забути! В Штатах, вона б собі роботи не знайшла стовідсотково!

- Може й так!

- Викрадачі схиляли тебе до сексу?

- Ні!

- Ну хоча б спроби були?

- Діне, ти що?

- Ти ж можеш сказати, якщо хтось із них приставав до тебе….

- Ні!

- Ні, це відповідь, чи ти не хочеш про це говорити?

- Ні, це відповідь!

- Чому?

- Що чому?

- Чому жоден з них не торкався тебе?

- Я щось не зрозуміла. Ти б хотів, щоб мене зґвалтували?

- Ні, Джул! Я молився, щоб вони тебе не чіпали… Я запитав про це тому, що якби твоє викрадення організувала Ліза, то природно, що вона б мріяла, щоб тебе ґвалтували, а не тримали руки при собі, адже так?

Ну що скажеш на таке? Вона повністю з ним згодна. Якби це була Ліза, то викрадачі, швидше за все, зґвалтували її в перший же день, а не знімали для неї окремий номер.

- Викрадачі отримали наказ, не чіпати тебе! Хтось готував тебе для себе!

Джуліана відчула, як в животі похололо.

- Гадаєш, це Карім?

- Гадаю, що так!

Джул важко зітхнула й відсунула філіжанку з охололою кавою.

- Діне, я ніколи не давала йому надії чи…

- Джул, ти ж у мене красуня! Витончена, доглянута білявка з блакитними, як небо, очима. Щоб ти не вдягла, на тобі воно перетворюється в справжній бренд. І у твоєму випадку, не одяг прикрашає людину, а ти прикрашаєш ці брендові ганчірки!

Губи Джуліани розпливлися в посмішці. Ось чого їй треба! Звичайнісінького компліменту! І якого? І від кого? Дін не мастак робити компліменти, але зараз він так влучно сказав, що Джуліані захотілося обійняти його й розцілувати. От вміє ж гарно сказати! Не дарма ж він - журналіст!

- Гаразд, нехай так! Але ми одружилися зовсім недавно і він не знав…. ніхто не знав, що я – твоя дружина! Тоді для чого він втягнув тебе у все це?

- А… твій колишній наречений, він не міг…

- Ти про що? Кейд може ображатися, обливати мене брудом, але ніколи не бажатиме мені смерті…

- Теоретично, вони можуть бути знайомі?

- Ні! Я знаю друзів Кейда. Каріма серед них ніколи не було.

- Ну, тоді я вже не розумію, чого від нас хочуть! Навіщо втягнули у все це мене? Чому хочуть позбавити життя тебе?

Джул повільно відставила чашки з кавою та залишки круасанів й підсунулася до чоловіка.

- Діне, а якщо це… не ображайся, будь ласка, та це все стосується твоєї покійної дружини?

- Лори?

- Так! Якщо це її батько мстить тобі?

- За що?

- За смерть доньки!

Дін знизав плечима.

- Не знаю! Ніколи не думав про таке! Хоча зернятко істини у твоїх словах є! Та навряд чи він був знайомий з принцом. У них різний вік. Принц би не погодився ризикувати власною шкурою заради незнайомця…