Глава 29

- Тихо! Тихо, Джул! – чує вона рідний голос, який би впізнала із тисячі. – Люба, це я!

Джуліана ледве не знепритомніла від почутого. Він тут! Її Дін тут! Господи! Вона важко дихає, але припиняє боротьбу.

Секунда і вмикається настільна лампа. Погляд дівчини впирається в темні очі коханого. Джуліана на секунду уявила, в якому вигляді вона зараз перед коханим. Волосся розкуйовджене, очі повні сліз, а губи покусані від хвилювання. Та вона кинулася йому на шию й сльози повільно потекли по розпашілих щоках. Їх вуста сплелися в поцілунку.

- Шшш, кохана! Ну не плач, будь ласка! Я поряд! І я тебе дуже кохаю!

Та Джул здавалося, що він плід її уяви, тому вона міцніше притиснулася до чоловіка, обхопивши його за плечі.

- Я налякав тебе? – пошепки запитав він, утираючи її гарячі сльози. – Я не хотів! Вибач!

Джуліана до цього часу не могла повірити в те, що він поряд, тому вона не зводила очей з обличчя чоловіка. Він повільно приклав пальця до вуст.

- Шшш! Стіни тонкі, тому викрадачі можуть почути, що в номері є ще хтось! – прошепотів він. – Вдягайся швиденько й забираємося звідси!

- Мій одяг весь брудний! – ледве прошепотіла Джул хриплим від хвилювання голосом.

- Джул, люба, немає часу зараз думати про ошатний вигляд, - буркнув він і піднявся з ліжка. – Нам ще вибиратися звідси…

Він схопив її футболку й оглянув її.

- Що сталося? – запитав він, оглянувши розірвану та заплямовану кров'ю футболку. Його бліде обличчя видавало його хвилювання.

- Мене вдарили, тож так я зупиняла кров, яка текла з носа….

- Дідько забирай! – фиркнув він. – А це що?

В його руках опинилася чорна паранджа.

- Це…

- Супер! – промовив він. – Вдягай на голе тіло! Опинимося в безпеці, перевдягнешся!

- Я б не була така щаслива….

- Ти розумієш, що означає паранджа на арабській жінці?

Джул крутила сукню в різні сторони, прагнучи згадати, як вона її вдягала.

- Звідки мені знати, що означає ця паранджа?

- Ніхто з арабських чоловіків не має права оглядати жінку в паранджі. Це карається законом! Отже, вони не зможуть оглянути ти це чи ні! Тобто ми можемо видати тебе за справжню мусульманку. В мені завдяки батькові присутні деякі риси мусульманських чоловіків, а якщо поряд буде жінка в паранджі, викрадачі в житті не доведуть, що це зникла американка….

Джул важко зітхнула й нарешті укуталася в чорну з ніг до голови сукню. Дін підійшов до ліжка й поклав декілька подушок, які накрив ковдрою.

- Нехай думають, що ти ще спиш! – усміхнувся він. – Ото їм сюрприз буде завтра!

- Як ти мене знайшов? – запитала вона. – Чому ти так довго не з'являвся?

- Джул, кохана, все потім, добре? – запитав він, тихенько прочинивши двері.

Серце Джуліани ледве не вистрибнула з грудей. Кров у скронях гупала, серце калатало, а руки спітніли від хвилювання. Нарешті, Дін жестом покликав її.

Вони повільно вийшли з номера й тихо прикрили двері. Потім він взяв її долоню у свої руки й швидко повів довгим коридором. Джул слідувала за ним, поки на сходах не помітила Асада. Він про щось розмовляв арабською з невисоким чоловіком. Джул спіткнулася, затремтівши, але Дін лише міцніше стиснув її руку й спокійно повів далі. Якби викрадачі знали, що діється зараз під паранджею мусульманки, вони б не посміхалися так радісно й не затягували цигарку так спокійно.

Коли Джул та Дін порівнялися з викрадачами, Асад окинув їх байдужим поглядом й відвернувся. А Хейліс пропустив її вперед, а сам прикрив її зі спини. Джул ледве розуміла, що відбувається, наскільки нажаханою вона була. Залишилося декілька метрів до виходу, коли до них хтось звернувся. Запитання було арабською, тож Джул не зрозуміла, що їх запитали.

Дін спокійно взяв її за лікоть й обернувся на голос. Джул повільно озирнулася, помітивши з іншої сторони сходів Кабіра з пляшкою віскі. Він надпив з пляшки й оглянув прискіпливим поглядом Джуліану. Дін щось відповів, тож Кабір підняв голову й щось пробурмотів до чоловіків, які були на сходах. Асад кинувся вздовж коридору.

Джул затамувала подих. Господи, дай їм можливість втекти звідси! Поки між чоловіками відбувалася словесна розмова, Джуліана вся тремтіла. Та ось Асад з'явився на сходах і щось промовив. Дін усміхнувся, поклонився й рушив до виходу. Притримав двері й пропустив дружину вперед.

Холодне повітря привело Джуліану до тями. Дін схопив її за руку й швидко кинувся через дорогу. Підлетівши до машини, він відкрив дверці й швидко усадив її в салон. До неї повернув голову Бертон.

- Привіт, красунечко! – рявкнув він, усміхаючись. – Декілька днів в компанії справжніх арабських чоловіків і ти вже покірна та слухняна, навіть, паранджу надягла…

- Поїхали, - рявкнув Дін, вмостившись на переднє сидіння. – Давай, давай, Бертоне! Немає часу обмінюватися люб’язностями….

Машина завелася й зірвалася з місця. Мимо пропливали вітрини якихось магазинів та Джуліана не розглядала їх.

Вона озирнулася, щоб поглянути чи не їдуть за ними викрадачі. Та, схоже, вони ще не виявили її зникнення.

Машина мчала вперед і дівчина, нарешті, розслабилася, відчуваючи, як тіло залишає зайва тривога. Під'їхавши до якогось готелю, позашляховик зупинився. Дін вибрався з машини, а потім відчинив перед нею дверцята. Допоміг Джул вийти з машини та спокійно притягнув дружину у свої обійми.

- Евв, припиніть, свої пестощі! – розсміявся Бертон. – Мусульмани не показують на людях свої ніжні почуття. Ви привертаєте увагу!

- Ходімо в номер! – прошепотів Дін біля її скроні. – Я страшенно злякався, коли виявилося, що скло в машині розбите, а тебе немає!