Глава 25

Незнайомець рушив в обхід машини, а Джул миттєво взяла себе в руки, кинулася до дверцят через місце водія. Удар у вікно пасажирського сидіння був такої сили, що дівчина скрикнула і полетіла на землю, боляче вдарившись плечем. Страх миттєво заволодів її тілом, але інстинкт самозбереження, змусив її схопитися на ноги й тікати. За спиною почувся постріл з дробовика і стовбур одинокого дерева, мимо якого пробігла дівчина, за секунду рознесло на тріски.

- Ще один крок і я рознесу вщент твою голову, - голосно кинув чоловік ламаною англійською.

Джуліана завмерла на місці, і ледь знайшовши в собі сили, повернулася обличчям до чоловіка. Він стояв трохи віддалік і розглядав дівчину.

- Твоя машина?
Джул закрутила головою, окинувши його зовнішність переляканим поглядом. Це був доволі високий чоловік, в потертих джинсах і картатій сорочці. Обличчя закривала куфія піщано-оливкового кольору, яка залишала відкритими лише очі, тому Джуліана нічого не могла сказати про вік незнайомця.

- Думаєш легко було застати тебе одною?

Джуліана не зводила свого переляканого погляду з чоловіка. А він рушив в її сторону, не опускаючи зброї.

- Ви…. про що?

- Підеш зі мною!

- Куди?

- Куди потрібно!

- Навіщо?

- За тебе обіцяли гарну плату!

- Вибачте, що?

- А ти гадала, що потрапивши сюди, зможеш безперешкодно пересуватися пустелею?

- Я… не розумію!

- Що тут не зрозуміти? На білявих, блакитнооких красунь тут попит! Тебе замовили і ось я тут!

Голос Джул сіл, горло пересохло, язик ледь поміщався у роті.

- Чому ви вирішили, що я, саме та?

- У мене ж є очі!
Його хтивий погляд пройшовся по її грудях. Руки затремтіли, голова пішла обертом, а серце ледь не вистрибнуло з грудей.

- Якщо це жарт, то він не смішний!

- Я не жартую, солоденька! Я отримав замовлення і виконую його, все останнє мене не цікавить. Це лише бізнес і нічого більше! Ну, можливо, і мені вдасться насолодитися твоїм тілом? А чому б і ні? Останній раз я мав жінку рік тому. І вона добровільно віддавалася мені в моїй хатині. Будеш слухняною, як вона, дозволиш мені насолодитися твоїм тілом, і я відпущу тебе! Уяви, яким ненаситним я буду, скільки нерозтраченої енергії у мене залишилося?

- Мій чоловік зараз прийде! Він відійшов у туалет!

Чоловік гортанно розреготався.

- Твій чоловік уже, напевно, побачив в моїх руках зброю і кинув тебе напризволяще! Він за тобою не повернеться, крихітко!
Джул прикрила очі, розуміючи, що він має рацію! Дін, навіть, не здогадується, в яку історію вона вляпалася! І ніхто її не врятує....

- Давай, люба, спускайся на оту протоптану стежину і давай вперед!

- Послухайте...

- Крокуй, мовчки, красунечко! Інакше я за себе не відповідаю! А ти ж не хочеш, щоб я був грубим? Мені б не хотілося калічити твою оксамитову шкіру.

Джул на ватяних ногах рушила в указаний бік. Серце вискакувало з грудей, очі наповнилися сльозами, а з горла вирвався схлип.

- Нам буде добре! Я можу бути лагідним....

- Ви мені огидні! - фиркнула Джуліана, схлипнувши та подивившись на чоловіка.

- Шшш! Тихо, мила! Не буди в мені звіра!

- Йди до біса! Нікуди я з тобою не піду! – крикнула вона й повернулася до нього обличчям. – Ти ж не зможеш мене вбити, якщо тобі мене замовили, не зможеш заподіяти мені шкоди, інакше доведеться відповідати. Отож, котись під три чорти, ідіот!
Він завмер на місці від несподіванки, а потім кинувся до неї. Його очі наповнилися кров'ю, дихання почастішало, а в руках виявилася неабияка сила. Джул спробувала вчепитися в його обличчя нігтями, але незнайомець встиг схопити її за волосся. Джуліана скрикнула, і сльози бризнули з очей.

- Відпусти, мені боляче!

Незнайомець хихикнув і, притягнувши її голову до свого обличчя, вдихнув її аромат.

- Ммм! Пахнеш чудово! - дихання незнайомця вона відчула біля свого вуха.
Від злості й страху вона кілька разів ударила незнайомця, перш ніж він схопив її руку в повітрі та стиснув її з такою силою, що кістки хруснули. Але дівчина почала несамовито боротися і звиватися всім тілом, намагаючись вирватися з його сталевих обіймів.

- Так, припини ти, сучко невгамовна! - і тут же з розмаху, вліпив їй ляпас. - Ще раз смикнешся, і я відстрелю тобі один палець. Який саме - можеш вибрати сама!

Слова про допомогу застрягли в горлі. Вона вся тремтіла. Від його натиску, дуло дробовика боляче вдавилося в її ребро. Він судоржно дихав.

- Боже, які вигини! - прохрипів він.- Ти дика, зухвала і сексуальна кішка! І я смакую, що зроблю з тобою цієї ночі! У мене ще ніколи не було такої шикарної дівчинки ....
У Джул ледь не зупинилося серце. Знову почалася істерика.

- Прошу вас! Відпустіть!

- Шшш, крихітко! Тихо!

- Не треба... будь ласка! - схлипнула вона. - Я нікому нічого не скажу.... відпустіть мене….

- Ось так то краще! Ти вже розумієш, що своїми істериками ти тільки заводиш мене, а покорою, змушуєш відчувати себе твоїм господарем ....

- Допоможіть! Будь ласка, допоможіть! - не витримавши, закричала Джуліана.

Незнайомець остовпів і раптом завдав удару такої сили в підборіддя, що дівчина відчула, як її з усіх боків огортає непроглядна темрява.

Цілковита тиша стала першою ознакою повернення свідомості. Джул повільно відкрила важкі повіки і їй здалося, що вона потрапила в підземелля. Навколо темінь, хоч око виколи й цілковита тиша. Найстрашнішою була тиша, яка здавалося, різала вуха.

Джуліана знову закрила очі й піднесла до підборіддя руку. Біль змусив дівчину скривитися. Вона спробувала підняти другу руку, але вона здалася прикутою до чогось. Обмацавши залізний браслет, Джуліана зрозуміла, що її прикували до чогось наручниками. Натягнувши залізну окову, дівчина відчула, як та боляче врізалася в ніжну шкіру.