Глава 22

Дін розводив вогонь, тому підняв голову й окинув її поглядом, оскільки вона підійшла до власного намету.

- Ти в порядку? – турботливо запитав чоловік.

- Ні.

- Що сталося?

- Через пустелю є асфальтована дорога?

- Що?

- Через цю пустелю побудована асфальтована дорога?

Дін здивовано підняв брови й примружив очі.

- Звідки ти добула таку інформацію?

- Зейд сказав…

- В пустелі асфальтованої дороги немає, є витоптана автівками дорога, яку бедуїни вважають прокладеною. Хоча насправді, вона просто утрамбована автомобілями й частими походами караванів.

От брехло, цей Зейд! Вона й секунди не пошкодувала про те, що пробила шпилькою його м’яч.

- Чому ми не йшли цією дорогою? Можливо, нас би підібрали якісь люди…

- Шейха Каріма?

Джул відчула, як волоски на руці піднялися від страху.

- Діне, у нас є якийсь план дій? Куди ми йдемо? На що сподіваємося? Чого очікуємо?

- Ти знаєш, що Брюсса бачили тут неподалік?

Джуліана закусила губу й кивнула головою.

- Так. Мені Зейд розповів…

- І те, що його наздоганяли, ти теж здогадалася?

- Так…

- Отже, або він бачив викрадачів, або знає, куди поділи принцесу з палацу.

- Думаєш, він їхав за нею?

- Швидше за все!

- Так машину з принцесою ж ніхто не бачив! – промовила Джул і взяла з його долонь чашку м’ятного чаю. – Як він міг знати, куди повезли принцесу?

- В тому то й питання! Або погоничі не помітили машину з принцесою Солейлою, або Брюсс причетний до її викрадення…

Джул від несподіванки ледве чаєм не захлинулася.

- Думаєш?

- Не знаю.

- І що будемо робити, якщо виявиться, що він дійсно викрав принцесу і спокійно їхав туди, куди її мали відвести?

- А що ми можемо зробити в цій ситуації?

- Ну, його ж не стратять? Тут є смертна кара?

- Так, на жаль! Сподіваймося, що він хоча б не зґвалтує її!

- Діне, мені здається, ми в щось неприємне вв'язалися!

- Я розумію, тому, можливо, буде краще, якщо ти повернешся додому?

- А ти? – Джул округлила очі.

- Я ж пообіцяв Малколіну витягти його брата з цієї історії, не можу по-іншому!

- Тоді і я не поїду!

Дін важко зітхнув і окинув її поглядом.

- Коли в тебе останній раз були місячні? Я сплю з тобою вже декілька місяців і жодного разу не пам’ятаю, щоб в тебе були ці… жіночі дні…

Від несподіванки чашка випала з рук Джуліани й, впавши на пісок, утворила невеличку калюжку навколо себе.

- Після повернення з Папуа-Нової Гвінеї і нашої сварки у мене були… місячні, - прошепотіла Джул, відвівши очі в сторону, оскільки її слова були цілковитою брехнею.

Відколи вони сплять разом, у неї жодного разу не було місячних. Вона планувала відвідати жіночого лікаря після повернення з Папуа-Нової Гвінеї, але все так закрутилося, що їй тоді було не до цього. А потім вони дуже швидко зібралися в наступну подорож, тож лікар відійшов на другий план. Та зараз опинившись під пильним поглядом Діна, вона розуміла, що якщо скаже правду, він її просто відправить додому.

- Ти впевнена, Джул?

- Так…

- Ти приймаєш свої пігулки?

- Так…

Вона, нарешті, підняла на нього свої блакитні очі й відчула моторошний жах. Її ж вкусив скорпіон? А якщо вона вагітна? Це ж вплине на дитину?

- Діне, а якби я виявилася вагітною?

- Ти б відразу повернулася в Штати, Це, навіть, не обговорюється!

- Мене ж вкусив скорпіон…

- І що?

- Це б вплинуло на дитину?

- Ні.

- Як ти знаєш?

- Джул, ти ж не вагітна! Тоді немає сенсу перейматися!

Дівчина видавила з себе ледве помітну посмішку й підняла з піску порожню чашку.

Господи! Вона ж обіцяла йому більше не брехати. Він збіситься, якщо дізнається правду, але ж він так мріяв про дитину. І те, що її пігулки закінчилися ще в Папуа-Нова Гвінея, а вона нічого йому про це не сказала, не виправдовує її, але ж в них все одно не було там презервативів, тож вони б і не змогли вберегтися від вагітності. До того ж татко, коли дізнається про її стан, можливо, змінить своє ставлення до Діна. Тож будемо сподіватися, що нічого поганого з нею надалі не станеться. Відтепер вона буде доволі обережною.

- Діне, там щось стукає! Чуєш? – вона вказала напрямок, звідки чувся гуркіт.

- Сьогодні у них перегони на верблюдах, - відповів він. – Напевно, готують трасу для перегонів!

- Перегони на верблюдах? – не втрималася Джул. – З верблюдів можна не лише молоко отримувати, а й влаштовувати перегони?

Дін усміхнувся одним куточком рота.

- Сьогодні увечері й побачиш це видовище! – кинув він. – До речі, твій друг Зейд теж бере участь!

- З чого це ти взяв, що він мій друг?

- Ну, зі мною на контакт він не йде! Мені не розповідає про Брюсса! А з тобою ділиться такими подробицями.

- Я просто змусила його поговорити, пробивши його м’яч шпилькою з волосся…

- Ти що зробила?

- В нього не було часу на розмови зі мною, от я й звільнила його час, пробивши м’яч…

Дін так сміявся, що аж сльози навернулися на очі.

- Так ти забіяка, люба?

- Я коли забажаю, можу бути досить переконлива!

- І доволі непередбачувана, кохана!

- О так!

Дін розсміявся й підвівся, оскільки до них йшло декілька чоловіків. Вони привіталися з Діном, поцілувавши один одного в щоки, що стало дивним привітанням, як для чоловіків. Джуліана звикла, що так вітаються жінки, але це, напевно, традиційне вітання жителів ОАЄ.