Глава 13

- Що сталося? – почула вона в темноті знайомий голос. – Джул, що таке?

- Я не можу… дихати….

- Що?

Джул могла задивитися на страшні тіні, які танцювали на стінах від світла ліхтаря. Але дівчині не було часу вдивлятися в примарні тіні. Вона відчула, як горло почало набрякати. Язик онімів, а біль ставала нестерпною. Сльози повільно потекли по щоках. А груди здавило якимось каменем.

Джуліана хапала повітря ротом, відчуваючи, що втрачає свідомість. Перед очима попливли червоні кола.

Дін голосно вилаявся й швидко дістав аптечку. Джул спробувала щось сказати, але слова застряли в повітрі, а голос зник.

- Тихо, тихо, люба! Все добре!

Вона спробувала мотнути головою, але біль в області шиї не дозволив цього зробити. І тут вона побачила, як Дін набирає в ліки з ампули й випускає повітря зі шприца.

- Що… ти…?

- Тихо, кохана! Заспокойся!

- Я… боюся…

- Боляче не буде!

Він змастив місце на передпліччі спиртом і, не звертаючи уваги на її протест, ввів ліки.

- Що це було? – простогнала Джуліана.

Голос схоже почав потроху повертатися.

- Скорпіон.

- Що ти мені… Мене вкусив скорпіон?

Її блакитні очі округлилися від жаху і стали єдиною світлою плямою на блідому обличчі.

- Я вколов тобі сироватку антитоксину. Через декілька днів все прийде в норму, чуєш?

- Я загину?

- Джул, ти не загинеш! Давай! – він спритно підняв її на руки й відніс до спального мішка. – Вмощуйся зручно! Тобі потрібен спокій!

- Я не відчуваю шиї та передпліччя…

Чоловік поклав її голову собі на коліна, а потім важко зітхнув і прибрав з її обличчя пасмо білявого волосся.

- Знаю, але скоро стане легше, потерпи, кохана!

Джул відчула, як руки почали тремтіти. Дідько забирай! Вона тут загине!

А Дін приклав до її шиї змочений спиртом ватний диск.

- Діне, я б хотіла народити тобі дитину…

- Чшш! Тихо! Заспокойся! – він сидів біля неї й ніжна гладив її голівку. – Народиш, обов’язково народиш, але пізніше!

- Ви з першою дружиною планували дітей?

- Планували, Джул!

- Чому не народили?

Дін важко зітхнув і прибрав ватний диск.

- Кожного з нас цікавила лише кар’єра…

- У мене тремтять руки, це щось означає? – тихо запитала вона, піднявши руки в повітрі.

- Так! Це звичайна реакція на укус скорпіона.

- Я хочу народити тобі дитину, чуєш! І повір, коли на світ з'явиться малюк, батько примириться з моїм вибором!

- Так, Джул! Так!

Джул бачила що він ховає очі. Він бреше! Господи, він обманює її!

- Я не встигну цього зробити, так? Ти обманюєш мене? Цей скорпіон був отруйним? Я загину?

- Чшшш…

Джул відчувала, як тіло пройняло тремтіння, у свідомості засіли думки про смерть, а серце в грудях гупало, як соборний дзвін.

- Чому ми пішли від каравану Каріма? Скажи мені правду! Ти ж тобі збрехав! Я це відчула! Я знаю…

Дін зітхнув і погладив її щоку.

- Щось відбувається, Джуліано! І я поки що не можу в цьому розібратися. Але та змія, яка вкусила Муніру, з'явилася там не просто так!

- Ти про що?

- Мініра народилася і виросла в пустелі. Кожен вид змій вона знає, як кажуть «в обличчя». Дивно, що цієї вона не знала!

- Думаєш, її… підкинули? Але там… нікого не було…

- Вони виросли в пустелі, тож для них не стало проблемою непомітно підкинути до твого одягу змію.

- Де б вони її взяли?

- Ось це цікаве запитання! Ти ж бачила тераріум і добре розумієш, звідки могла взятися ця змія!

- Ти гадаєш, що мене хотіли вбити?

- Дивно, чому тебе?

- Ти про що? – Джул ледве не скочила на ноги.

Жах скував все тіло.

- Ну, по ідеї, вбивши мене, він лише виграє: знищить пронирливого журналіста й отримає в повне розпорядження його красуню-дружину. Але або я чогось не розумію, або щось тут не так! Чому вони бажають вбити саме тебе? Погонич же бачив, що ти впустила пляшку з водою, але не подав її. Хоча прекрасно розуміє, чим це могло обернутися для тебе!

- Діне, вони ж не дурні! Якщо зі мною щось станеться, мій батько не залишить це так! Він підніме на ноги всіх на світі й не зупиниться ні перед чим!

- Знаю! І принц це прекрасно розуміє! Міжнародного скандалу не уникнути! Але нещасний випадок змінює всю ситуацію. Хіба ж винен принц, що тебе вкусила отруйна змія або скорпіон?

- Ти думаєш і скорпіон це їх рук справа?

- Ні, ні, ні! Скорпіон це просто випадковість!

- Тоді я не розумію, навіщо принцові вбивати мене? Я не створюю йому проблем і не загрожую його владі…

- Не знаю, Джул! І хочу в цьому розібратися! Але залишати тебе там не мав права. Тому змушений був утікати, щоб врятувати твоє життя!

Джул декілька хвилин дивилася на чоловіка, відчуваючи, як сльози заполонили очі.

- Вибач, будь ласка! Я така дурна! Я думала, що ти забрав мене звідти, тому що приревнував. Я накинулася на тебе, як навіжена, й наговорила стільки дурниць!

- Шшш! Заспокойся, кохана! Все гаразд! Я не ображаюся! Просто не хотів тебе лякати своїми підозрами!

- Якщо я виживу….

- Ти виживеш!

- … я навчуся готувати! Я стану слухняною!

- Та невже?

- Так! І я буду тебе кохати до нестями! Тільки будь зі мною!

- Я ж з тобою! І я тебе кохаю!

- Я не така як твоя перша дружина. Але я стану іншою, обіцяю!

- Ти подобаєшся мені такою, як ти є! І іншої мені не потрібно!

- Лора, вона вміла готувати, вона прала твій одяг, вона була справжньою дружиною, так?