Глава 7

Минуло кілька секунд, які для знервованої Джуліани здалися вічністю. І, нарешті, Дін підкинув хустку у повітрі й не встигла вона пролетіти й десяти сантиметрів, як він вміло спіймав її однією рукою і зім’яв у долоні. На його губах з'явилася ледь помітна посмішка. Джул зблідла й повільно повернулася до Бахиджи.

- Що це означає, ваше високосте?

Шейха дзвінко розсміялася і глянула на Джул повними радості очима.

- Схоже, сьогодні вночі він твій, Джуліано!

- Тобто?

- Він нікого не вибрав, дурненька! Він хоче бути з тобою!

А Дін спокійно нахилився до короля і щось зашепотів. Джул помітила, як декілька темнооких бородачів зневажливо поглянули на Діна Хейліса. Певно, вони не розуміли, як чоловік може відмовитися від подарунка самого короля?

- І часто ваші чоловіки зраджують дружинам?

- Одружений чоловік не має права зраджувати своїй дружині…

- Так Дін же одружений?

- Ну, це ж подарунок!

І що? Ніби зрада стане чимось іншим, якщо це подарунок!

А танцювальна площадка потрохи заповнилася людьми, тож чоловік зник з її поля зору. Джул повільно піднялася й пройшла до диванчика на якому сидів чоловік. Та він виявився порожнім. Ні короля, ні Діна там не було. Джул зніяковіла, відчувши на собі пекучий погляд. Та де б вона не з’явилася, дівчина чітко бачила, як араби проводять її витончену фігуру гарячими поглядами. Перемовляються між собою своєю мовою, і вказують на неї. Джуліана звикла до такої реакції на своє розкішне тіло, ось тільки тут, пекучі чорні очі дивляться не зовсім приязно і, здається, навіть, роздягали її очима. Джул знервовано озирнулася й ледве не скрикнула, коли відчула, як чиїсь руки схопили її за лікоть.

- Спокійно, люба! Це я! – почула вона голос власного чоловіка.

Їх погляди зустрілися й вона декілька секунд пильно придивлялася до Діна.

- Ти чого, кохана?

- Я злякалася, Діне!

Його вуста розпливлися в щирій посмішці.

- Чого?

- Що ти можеш вибрати іншу жінку!

Він ніжно усміхнувся й прибрав локони її волосся з обличчя.

- Невже ти гадаєш, що я міг би проміняти тебе на якусь танцівницю?

- Я помітила, що тобі подобалося дивитися на їх рухи!

Він знизав плечима.

- Гарне видовище!

- Екзотичні красуні, сексуальні наряди й еротичні рухи… Хіба молодому чоловікові таке може не подобатися?

Він розреготався, схопив її долоню й потягнув за собою.

- Ходімо, я представлю тебе королю!

Король пильно придивився до її обличчя. Його темні очі не виражали ніяких емоцій. Сурові риси обличчя, прискіпливий погляд із-під насуплених брів та густа темна борода перетворили його на грізного управлінця, рицаря темних сил.

- Його величність король Дубай Хасан бін Саїд бін Кадир аль-Нариман, - представив його Дін. – Моя дружина Джуліана Хейліс!

- Дуже приємно! – промовив король.

- Мені теж, ваша величносте! – усміхнулася Джуліана.

І раптом обличчя грізного правителя розплилося в усмішці.

- Якби я був на років двадцять молодший, я б теж не проміняв таку красуню ні на кого більше! – прошепотів чоловік. – Ви прекрасні, Джуліано! І ім’я у вас дуже гарне! Що воно означає?

Дівчина здивовано поглянула на Діна.

- Я не знаю…

- Сміливість і незалежність, - кинув Дін.

- В якому сенсі? – здивовано запитала Джул.

- В прямому! У дитинстві це проявляється у вигляді вираженого свавілля і надмірної навіть для дитини допитливості. З віком така людина набуває якості, що дозволяють їй займати провідні позиції в колективі: рішучість, впертість, винахідливість, швидкість реакції.

У Джул, навіть, рот розкрився від здивування.

- А що означає твоє ім’я? – аж не витерпіла Джул. – Чи ти цього не знаєш?

- Декан, духовний наставник, людина, яка наставляє на шлях істинний…

- Ну, звичайно! – аж не втерпіла Джул. – Хто б сумнівався?

Дін усміхнувся.

- Звичайно, ти не віриш….

- Наставив на шлях істинний свавільну красуню, яка відрізнялася від інших впертістю і винахідливістю, - фиркнула Джул.

Король, який спокійно спостерігав за закоханими, усміхнувся в борідку.

- У тебе шоколадний колір шкіри. У твоєму роду не було арабів?

- Мій батько був арабом і часто називав мне Дінар….

- Дорогоцінний!

- Ну, звичайно, для кожного батька його дитя є найдорожчим скарбом у житті! Тож не дивно, що він називав мене саме так!

- Це правильно, Дінаре! – мовив король. – Тож ти, як ніхто інший можеш мене зрозуміти! Знеславлення для мого роду є дуже делікатним питанням….

А короля відвів у сторону один з його підданих. Дін повернувся до дружини й усміхнувся.

- Ти ревнувала?

- Вважаєш, це смішно? Думаєш, можна грати почуттями закоханої дружини?

- Джул, заспокойся! Я не збирався гратися твоїми почуттями! Хотів лишень трішки полоскотати твої нерви…

- Сподіваюся, я колись відплачу тобі твоєю ж монетою?

Усмішка зникла з обличчя Діна.

- Не мрій, кохана! Те, що належить мені, моїм і залишиться!

- Ідентично!

- Та не збирався я тобі зраджувати. Я ж кохаю тебе, дурненька! Ти ж у мене красуня! З тебе пів залу чоловіків очей не зводять! Потрібно бути останнім ідіотом, щоб втратити твою прихильність! Ніяке хвилинне задоволення того не варте!

Джул відчувала, що Дін не обманює. А як може бути інакше? Вони скільки разом пережили й тепер якась перешкода зруйнує їхнє спільне майбутнє?

- Я тебе кохаю! Тільки не вбивай моє кохання, Діне!

- Я теж тебе несамовито кохаю! Просто будь моєю, а більшого мені не потрібно!