Глава 6

Літак випустив шасі й пішов на посадку. Джул поглянула на Діна. Чоловік спокійно поправляв ремінь безпеки, якими їх попросили пристебнутися на час посадки літака.

Аеропорт Дубаї зустрів їх досить жарким кліматом. Спускаючись по трапу, Джуліана відчула, як несамовито смалить сонце. Добре, що вона хоч послухала Діна і придбала для себе довгі сукні, які не занапастять її ніжну шкіру.

Джул та Діну довелося пройти сканування сітківки ока, щоб отримати візу, заповнити імміграційну картку та пройти паспортний контроль.

Дін підхопив її долоню і повів за собою. Забравши речі, вони попрямували до виходу, поки їм не перегородили шлях. Четверо високих арабів в національних костюмах зупинили їх на виході з аеропорту. Один з них щось сказав арабською мовою, але Дін лише знизав плечима. Він же ніби говорив, що знає мову?

- Дін Хейліс? – запитав бородатий незнайомець англійською.

- Так!

- Слідуйте за нами! – мовив незнайомець і пішов до великого темного джипа.

- Що відбувається? – злякано прошепотіла Джул. – Хто ці люди?

- Схоже, це охорона короля!

- Ти ж казав, що знаєш їхню мову?

- Знаю! Але їм про це знати не обов’язково!

Їхні речі поклали до багажника, а їх посадили до машини. Двоє інших охоронців розмістилися в машині, яка стояла позаду чорного джипа.

- Чому з вами не прилетів Джон Малколін? – запитав бородач з переднього сидіння.

- Його мати хвора, вона на хіміотерапії. Він не може залишити її там одну!

- Ви розумієте, чим це загрожує для вашого юнака? Будемо сподіватися, що він триматиме руки при собі. В інакшому випадку я йому не заздрю!

- Якщо, навіть, і сталося щось таке, родина Брюса згодна, щоб юнак взяв шлюб з шейхом Солейлою!

З переднього сидіння почувся гучний чоловічий регіт.

-У шейхи Солейли є наречений! Тож можете забути про одруження. Кожному воздасться за його діяння!

- Король Хасан же погодився зустрітися з нами….

- Малколін-старший запевнив, що ви маєте неабиякий досвід у пошуках людей. І ви зможете знайти юнака, а отже і шейху. Чому ж відмовлятися від такої пропозиції?

Джул відчула, як по спині покотився холодний піт.

- Що станеться, коли ми його знайдемо?

- Він понесе заслужене покарання, яке йому винесе суд!

Машина плавно звернула з дороги та рушила по прекрасній прямій алеї, густо засадженій розлогими зеленими пальмами. Найближча до палацу дорожня розв'язка була прикрашена куполами неймовірної краси зі справжньою позолотою, навколо ошатного палацу - величезна озеленена територія, що охороняється по периметру, а в заглиблені її - великий палац в арабському стилі. В'їзд до резиденції короля прикрашений урочистою аркою, яка дуже нагадала Джуліані тріумфальну. На арці - скульптурна композиція з п'яти коней. Будівля має традиційну арабську архітектуру з величезним куполом по центру й сотнею маленьких куполів, декорованих золотими шпилями. Навколо палацу розкинулися величезна територія з зеленими насадженнями. Справжнім здивуванням Джуліани стали численні павичі, які відчували себе тут повними господарями. Вони гуляли уздовж дороги, ситі, доглянуті, повні пихи й байдужості до охоронців, час від часу радуючи осіб королівської крові смарагдово-синім сяйвом розпущеного в віяло хвоста.

Перед ними відкрили височезні ковані двері з різьбленням на полотні. І перед поглядом Джуліани виникла величезна вітальна з «Тисячі й однієї ночі». Стіни та величні арки палацу сформовані з коралів, оброблених вапном і гіпсом, які допомагають утримувати в палаці прохолоду навіть у найспекотніші дні. Все навкруги виблискує золотом, сріблом та розмаїттям кольорів.

Довгими коридорами їх провели до розкішного передпокою.

- Його величність Хасан бін Саїд бін Кадир аль-Нариман чекає вас за півгодини! Будьте готові до цього часу!

Коли за бородачем зачинилися двері, Джул озирнулася. Кімната оформлений в кращих традиціях арабського стилю. Ванна кімната повністю викладена з мармуру. Тут є ванна й дві душеві кабінки.

- Нам схоже тут не раді? – запитала Джуліана, помітивши, що Дін починає знімати з себе одяг.

- У них пропала донька, Джуліано! Це великий сором для їх родини! А якщо до цього додати те, що вона була заручена з іншим, і швидше за все, наречений відмовиться від неї, то не хочу, навіть, уявляти, що зараз робиться в душі її батька. Для дівчини відмова від одруження з нею це - смертельний вирок.

- Чому? Невже вона не зможе знайти іншого нареченого? Тут же безліч шейхів! Відмовився один, можна домовитися з іншим…

- У тебе все так просто! Кожен чоловік бажає в дружини незайману дівчину…

- Ти теж? – здивовано запитала вона.

Дін хмикнув і зайшов до душової кабінки.

- Я цим не страждаю, Джул! Тож не переймайся!

- Ти говорив, що твій батько араб…

- І що?

- Невже він не прищепив тобі якісь свої погляди й традиції?

- Джуліано, я виріс в Штатах і ніколи не був в Еміратах, тож у мене досить сучасні погляди на життя!

Він включив воду і прикрив дверці. Джул підійшла до вікна і помітила величезний прямокутний майданчик, огороджений невисоким парканом. Тут були якісь дивні рядки стовпчиків і біля кожного тарілка.

Що це таке? І для чого тут посуд? Потрібно буде запитати у Діна.

А поки Джул підійшла до ліжка і впала на покривало. Ліжко виявилося досить м’яким. Навіть, у неї вдома ліжко було твердішим. Вона ж у королівському палаці! Вау!

Джул зробила декілька фотографій і виклала їх в Інтернет. І тут же її фото почали лайкати друзі, знайомі, навіть, незнайомці.

Прийнявши душ, Джул обмоталася рушником і вийшла з ванної кімнати. І ледь не скрикнула від страху, коли побачила перед собою високого араба в національному одязі.