Джуліана відчула весь жах ситуації, в якій опинилася. Її приниженням смакує вся країна. Сором скував все тіло, руки пройняло тремтіння, ніздрі розширилися, а обличчя набуло багряного кольору.
- Як то, не знаєш? Це відео було лише у вас. І про те, що сталося в Папуа-Нова Гвінея, знали лише декілька чоловік…
Тепер замість переляку, сорому, до неї прийшов гнів, роздратування. Вона відчула, як по жилах повільно розтікається відраза.
- Я знаю, але впевнений, що ніхто з моїх колег не міг віддати це відео журналістам! Я довіряю їм, Джул!
- Вони самі журналісти, Діне! І я не здивуюся, якщо їм заплатили за цю сенсацію!
- Джул, ти не права!
- Ну, звичайно! Це ж не тебе показують по телебаченню, це не твоє ім’я вивалюють в багнюці. Адже так? Тоді можна спокійно пити каву і філософствувати з даного питання….
Під винуватим поглядом, яким він на неї глянув, вона помітила нескінчені переживання та страхи.
- Ну, навіщо ти так? Я ж не винен у цьому! І ми обов’язково дізнаємося, хто це зробив. Не здивуюся, якщо до цього приклав руку твій татко…
- Його ж там не було, хіба не так? І в цьому відеоролику його виставили не зовсім з гарної сторони. Тож на батька звернути не вдасться!
А на зміну відразі прийшов безпричинний гнів, який у жінок називають захисною реакцією.
- Джул, послухай…
- Що послухати? Що я дала кошти, щоб врятувати твоїх друзів, а отримала ось це? – вона ткнула вказівним пальцем в екран. – Це таке твоє бачення честі, доброти, вдячності? І ти ще говориш, що мого батька поважати немає за що? А за що поважати вас? Ви до кісток мозку журналюги і якщо можна зробити сенсацію, готові переступити через будь-кого!
Дін спробував заспокоїти дівчину, але зараз Джуліана відчувала себе самотньою, кинутою та зрадженою. Вона спробувала пересилити себе, вгамувати тремтіння в голосі, кричати, тупотіти ногами, сваритися, тільки б не розплакатися перед ним, не показати, як їй боляче.
- Тільки ви мали авторське право на ці відеоролики, хіба не так? Тоді як вони опинилися на цьому телеканалі, якщо ти говориш, що твої друзі до цього не причетні?
- По-перше, треба заспокоїтися…
- Заспокоїтися? Йди до біса зі своєю мораллю! Що іще я побачу у світських новинах? Які ще відверті фото буду зустрічати в усіх газетах країни?
- Джул, будь ласка, вислухай мене! Дай мені час в усьому розібратися….
- Тепер часу в тебе, любий, буде вдосталь, бо я від тебе йду! Я не можу залишатися з людиною, яка однієї хвилини займається зі мною коханням, а в іншої – світить брудною білизною на всю країну…
- Тобто, ти вважаєш, що я в цьому винен? Що я причетний до цього? – не втерпів Дін.
- Я не вважаю, я знаю! – мовила Джул і розвернулася, щоб піти до спальні. – Можливо, це зробили й без твого відома, але ти нічим не зарадив! Робота для тебе важливіше за будь-що! Не дивно, що ти втратив Лору. Певно, вона не змогла змиритися з твоїм бажанням пригод і постійними відрядженнями?
- До чого тут Лора?
- До того, що і я, як і вона, стала заручником ситуації. Закохалися в тебе до безтями, а у відповідь отримали лише байдужість….
- Ну, що ти несеш? Я не байдужий до тебе і ти це знаєш!
- Так, але ти не стер ті відео. Чому? Бажав їх долучити до нашого сімейного архіву чи шантажувати ними мене?
- От тільки дурниць не городи! Бо ти добре знаєш, що ніхто не збирався тебе шантажувати….
- Тоді чому ці відео випливають тепер у новинах?
- Я не можу тобі поки що нічого пояснити, але я обіцяю, що як тільки у всьому розберуся, ми придумаємо, як вийти з цієї ситуації…
- Ну, звичайно! Ось тільки я не маю такої впевненості. Не здивуюся, якщо ще щось подібне побачу на телеекранах увечері….
Вона фиркнула і пішла до спальні. Та не встигла вона зачинити за собою двері, як Дін з силою їх відчинив і увірвався до кімнати.
- Ти нікуди не підеш! Поки я не з’ясую, як це відео потрапило до журналістів телеканалу, ти залишишся тут! – рявкнув він, загородивши їй дорогу.
- І що ти силою змусиш мене залишитися у твоєму домі? – не витримала Джул. – Ну, давай, я хочу на це подивитися!
Вона почала збирати речі, відчуваючи, як навколо горла зімкнулася холодна рука. Сльози давили, прагнучи вирватися назовні. Руки тремтіли, а серце стукало в грудях, як оскаженіле.
А що, якщо він і справді підніме на неї руку й змусить залишитися в його домі? Господи, що з нею? Це ж Дін! Її Дін! Він не заподіє їй шкоди.
Вона повільно розігнулася і взяла свою валізу. Дін стояв у дверях, перегородивши шлях, і спокійно склав руки на грудях. Ось вони стоять один проти одного: чоловік і жінка, сила і тендітність, злість і безпорадність. Їх погляди схрестилися, як шпаги в поєдинку.
- Відійди!
- Дай мені час до вечора…. Якщо виявиться, що в цьому винен хтось з моїх друзів, я сам відвезу тебе до батьків і дам тобі розлучення!
Джуліана завмерла на місці, як соляний стовп. Шлунок стиснуло від нудотного передчуття, серце затремтіло й застогнало в грудях, а в душі засів такий розпач, який не можна було нічим вгамувати і який на шматки роздирав душу. Він бажає розлучення? Матір Божа! Він хоче позбутися її.
Валіза впала на землю, гепнувшись об підлогу, і це був найголосніший звук у всій кімнаті. А у дівчини перехопило дихання. Бог мій! Він бажає розлучення… Їй стає важко дихати. До горла підступає нудота. Сльози великими перлинами покотилися по щоках, які палали вогнем. У вухах чувся голосний дзвін.
Джул на ватних ногах рушила в бік ванної. І зараз їй здалося, що світ навколо рухнув. А вона обережно ступає по руїнах свого щастя. Він наскільки довіряє друзям, що готовий ризикнути власною родиною, коханням, їх майбутнім? Боже, як боляче!