Глава 35

- Що? – він ледве не впустив Джесі. – Джул, це жарт?

- Ні. Я справді вагітна! – не зводячи з нього очей, прошепотіла Джуліана.

Його погляд пройшовся по її фігурі та декілька разів забігав від обличчя до живота і навпаки.

- У мене тільки дванадцята неділя, тож ще нічого не видно!

- Джул, - він усміхнувся, - я просто… розгубився…

- Я не здивована! Я б напевно, знепритомніла, якби дізналася що від мене одночасно вагітні аж дві жінки…

Він усміхнувся і відвів погляд. А коли підняв на неї свої темно-карі очі, усмішка миттєво зникла з його обличчя.

- Я завжди думав, що ти розумна жінка, Джуліано! – проговорив він.

Джуліано? Він ніколи не називав її так.

- Тепер ти ще й вирішив мене образити? – фиркнула вона.

- В моїх словах і натяку на образу немає!

- Тоді, що означають твої слова?

- Джул, невже я хоч колись дав тобі привід засумніватися в моїх почуттях до тебе?

- До чого тут це? Ти зробив їй дитину до стосунків зі мною…

- Та я в житті її ніколи не бачив, не те що торкався!

Джул рожевим язичком облизала нижню губу, а потім закусила її.

- Але ж ти казав…

- Джул, ти ділила зі мною кров, хліб, ліжко декілька місяців підряд. Ми мільйон разів були в небезпеці, невже я хоча б один раз дав тобі привід сумніватися у своїй чесності, порядності, щирості?

- Ні, - тихо прошепотіла Джуліана.

- Тоді, як ти могла повірити в те, що я звабив когось і залишив вагітною? Тим паче, знаючи, що це означає для мусульманки…

- То ти збрехав?

Він відкрив задні дверцята машини й обережно поклав туди вагітну Джесі.

- Так, Джул…

- Навіщо?

- Якби ти залишилася там, він би вбив тебе рано чи пізно…

- Чому?

- Я все тобі поясню. Та давай спочатку здамо кров, а потім я все тобі розповім, добре? – Дін відкрив дверцята пасажирського сидіння й кивком запросив її до машини.

- Міс Хілтон, - почувся за спиною голос Адама.

- Заберіть машину місіс Хейліс, я сам завезу її до лікарні, - кинув Дін.

- Я на вас не працюю і виконувати ваші накази не збираюся…

- Адаме, - фиркнула Джул. – Припиніть! Він мій чоловік, тож я поїду в лікарню з ним!

- Що я маю сказати вашому батькові?

- Те, що я з власним чоловіком відвідую лікаря!

- Сідай! – усміхнувся Дін. – Тільки не говори, що Джесі теж вагітна…

- Так, - усміхнулася дівчина.

- Таке могло статися лише в нашій родині, - буркнув він. – І що я тепер маю робити з двома вагітними жінками? Ви ж мене заганяєте….

- Не переймайся так! Ми будемо добрими та слухняними!

- Ну-ну! Тут хоча б з однією вагітною дружиною справитися, так ще й Джесі сюрприз підкинула…

- А уяви, якщо ми разом будемо народжувати?

- Разом не будете, собаки ходять вагітними два місяці. А я відчув, як в ній ворушаться малюки. Тож схоже, їй скоро народжувати….

- У Джесі будуть маленькі й гарненькі цуценятка, - усміхнулася Джул та рушила до його машини.

Джуліана пройшла мимо нього і зручно вмостилася на передньому сидінні його машини. Джесі заворушилася і голосно дзявкнула. Джул розвернулася й погладила улюбленицю, поки Дін обходив машину й сідав за кермо.

В дзеркалі заднього виду, Джуліана помітила, що охоронці, які були з Діном, теж розмістилися по машинах. А Адам так і залишився стояти й спостерігати за тим, як його підопічна зникає з виду, в машині власного чоловіка.

- Діне, якщо ти до Солейли не маєш ніякого відношення, тоді що тут роблять охоронці короля?

Він здивовано підняв одну брову.

- З чого ти взяла, що це охоронці короля?

- Ну, вони схожі на охоронців і у них є зброя…

- Вони охоронці, але не короля!

- Тобто?

- Тобі у яку лікарню?

- В Голлівудську спільну лікарню…

- Добре.

Коли вони підійшли до ресепшну, миловидна брюнетка округливши очі, голосно зойкнула:

- Міс Хілтон, а ви запізнилися…

- Так ми ж возили до лікаря ще одну вагітну красуню, - усміхнувся Дін і поставив на стіл Джесі.

Жінка розплилася в посмішці.

- Хто це в нас така красунечка? - Жінка обережно погладила Джесі. – Ходімо, міс Хілтон, я відведу вас до лабораторії….

- Мені піти з тобою? – схвильовано запитав Дін, помітивши, як дівчина зблідла.

- З собакою вас не пустять, - зауважила брюнетка. – Навіть, з такою вагітною красунею….

- Все гаразд, - прошепотіла Джул. – Зачекай мене тут!

Джуліана завжди боялася здавати кров. Ні, вона не боялася вигляду крові, просто уявляючи цю картину, коли тобі пробивають вену і витягують з неї кров, змушувала її відчувати нудоту й запамороку.

Коли її вивели з лабораторії, Дін підхопив її й всадовив на шкіряну канапку. Джесі видала писклявий звук і підповзла до господарки.

- Скільки вони в тебе взяли крові? – схвильовано запитав він й присів перед нею навпочіпки.

- Небагато, - прошепотіла Джул. – Мені завжди стає погано, коли беруть кров!

- Розкажи мені, що це за історія з твоїм організмом? І чому ти сказала, що він вбиває маля?

- У мене з дитиною резус-конфлікт!

- Це що таке?

- У мене негативний резус-фактор, а в дитини – позитивний. Моя імунна система веде активне знищення незнайомих клітин, які потрапляють у мою кров від дитини. Мій організм просто захищається. Тому антитіла атакують еритроцити плоду. Це призводить до ряду хвороб у новонародженого. Тож все дуже серйозно…

- Це може привести до завмирання плоду чи…