Глава 32

Карім велично пройшов до номера, задівши Діна плечем. Джуліана відчула, як руки похололи від жаху, а серце ледве не вискочило з грудей. Охоронці перегородили вихід з номера, тож молодята змушені були відступити назад.

- Не чекали? – усміхнувся Карім. – По очах бачу, ти вже все знаєш?

Дін не зводив з принца очей.

- Чого тобі? – грубо кинув Дін.

- Потрібно поговорити! – спокійно відповів Карім і зручно вмостився у кріслі.

- Гаразд, поговорімо, але після того, як моя дружина сяде на літак до Штатів…

- Ти мене за ідіота маєш? – розреготався кронпринц. – Вона буде у мене, як залог твоєї гарної поведінки…

Про що це вони? Що відбувається?

- Діне, що відбувається? – запитала Джул переводячи погляд з чоловіка на Каріма і навпаки.

- Жінко, ти сюди не втручайся! – фиркнув Карім. – Візьміть її під варту!

- Ні! – кинув Дін.

- Гадаєш, моя охорона буде виконувати твої накази? – аж не втерпів принц. – Ти на сонці пустелі не перегрівся?

Дін озирнувся на охоронців, які стояли біля дверей, і, склавши руки на грудях, спокійно промовив:

- Розслабся! Я не збираюся наказувати твоїм охоронцям…

- Ніби вони будуть виконувати твої накази!

- Але ти ж майбутній правитель, невже будеш ховатися за спину слабкої жінки? Я ж тут! Без зброї! Чого тобі боятися! Я готовий поговорити, тільки при умові, що Джуліана покине межі країни!

Джул відчула, як жах потроху пробирається по шкірі. Що значить, як «Джуліана покине межі країни»? А він? Він залишиться тут? Ні! Вона не згодна на таке! Вона нікуди не поїде без нього. Крапка!

Карім хмикнув і покосився на своїх охоронців.

- Гаразд, її посадять на літак! – промовив кронпринц.

- Ну, от і добре!

- Ні! Я нікуди не поїду без тебе! – викрикнула Джул і вчепилася в його долоню. – Діне, я нікуди не поїду!

Кронпринц потер долоні й усміхнувся.

- Ну, ось бачиш! Твоя дружина не бажає повертатися додому….

- Вона – жінка! Вона сама не знає, чого бажає! – відповів Дін. – Можна мені поговорити з дружиною наодинці?

Принц повільно усміхнувся і піднявся.

- Ну-ну! Подивимося, як тобі вдасться з нею впоратися! – й повільно рушив до дверей. – У тебе п’ять хвилин…

Коли за його високістю зачинилися двері, Дін пройшов до вікна й декілька хвилин мовчки дивився у вікно.

- Діне, поїхали зі мною…

- Я не можу!

- Чому не можеш? Ми щось вигадаємо… Просто погоджуйся!

- Ні!

- Чому ні? Що відбувається?

Він важко зітхнув і повернувся до дружини обличчям.

- Джул, буде краще, якщо ти повернешся в Штати, в будинок батьків….

- А ти?

- А я залишуся тут!

- Чому? Що відбувається? Скажи мені!

Він пройшов до середини кімнати й рявкнув:

- Джул, хоч раз в житті ти можеш виконати те, про що я прошу? Чому з тобою так важко? Чому ти не можеш зробити так, як потрібно?

- Бо я тебе кохаю! Я не залишу тебе тут! Я зателефоную батькові й…

- А я кохаю іншу!

Джул, яка кинулася до телефону, завмерла на місці. А потім повільно розвернулася й подивилася в його обличчя. Фарба сповзла з її обличчя.

- Що?

- І вона вагітна!

Джуліана відчула, як ноги затремтіли й вона ледве не втратила свідомість. Джул оніміла. Їй не почулося? Дін, її Дін, кохає іншу? І вона ще й вагітна від нього?

- Що?

- Їдь краще додому, Джул! Погралися й досить! Я не вірю, що ти серйозно сприймала наш шлюб! Вона втекла з дому, оскільки вагітна! Вона дуже боїться, що батько її просто вб'є. Знаєш, що для мусульманки означає вагітність без шлюбу?

Тіло тремтить, руки крижані, груди щось здавило, не даючи вільно дихнути. Вона ж теж вагітна. І що тепер робити? Як тепер бути? Та Дін, швидше за все, такий варіант, навіть, не розглядає. Тому Джуліана повільно піднімає повні очі сліз на Хейліса.

- Це - Солейла, так? – ледь чутно запитує вона.

Дін шумно ковтає і глухим голосом запитує:

- Що Солейла?

- Це Солейла вагітна? – охриплим голосом запитує вона.

- Джул, я не хотів усього цього говорити… Я ж просив тебе повернутися додому….

- Скажи мені....

Він опускає очі, а коли піднімає їх на Джуліану, в них страх, непідробний, хворобливий страх. Дін винувато дивиться їй в очі й ледь помітно киває. Джул скрикує і закриває рот рукою. Сльози, солені та пекучі, покотилися по блідих щоках.

- Діне, як ти міг? Навіщо збрехав? Навіщо тобі була я?

Він мовчав.

- Навіщо одружився зі мною? Навіщо притягнув мене сюди?

- Вони тебе вб’ють! Повертайся додому…. будь ласка!

- Іди до біса разом з… усіма ними! – викрикнула Джул.

- Джул…

Тепер Джуліана закрила обличчя руками й голосно схлипнула. Боже! Її знову використовували! І ридання вирвалося з горла, прорвавши грудку, що застрягла всередині.

- Навіщо ти так, Діне? Я ж любила тебе? Я готова була заради тебе на все? А ти просто розшукував зниклу коханку? Це все було заради грошей? Ти думав, що отримаєш їх від мого батька? А коли не отримав, вирішив перекинутися в інший табір? Благо, ще одна закохана дурепа завагітніла. Це... це... дуже.... жорстоко! Я ж обожнювала... тебе! Я...

- Джул, я не робив це заради грошей…

- Та невже?

- Послухай…

Він кинувся до неї, але дівчина виставила руку вперед, зупиняючи його на півдорозі.

- Ні, залишайся на місці! - її очі набули сталевого відтінку. - Що ти збираєшся мені сказати? Що ти не був коханцем шейхи Солейли? Що вона не вагітна від тебе? Що ти спав зі мною, тому що кохав?