Глава 31

Джул кинулася до валізи й, швидко смикаючи замок, спробувала відкрити її. Руками намацала телефон, який був повністю розряджений. Схопивши зарядне, тремтячими руками всунула його в розетку.

Стук повторився. Джуліана завмерла, повільно розігнувшись та озирнувшись на зачинені двері.

- Джул, ти там? Це я! – почувся із-за дверей голос Лізи.

Важко видихнувши, Джуліана поклала мобільний на ліжко й підійшла до дверей. Відчинивши двері, вона побачила Лізу, яка стояла сьогодні в темних джинсах та світлій майці.

- Лізо, ти не могла обізватися? Я злякалася!

- Вибач, подруго, але я спостерігала за гарненьким юнаком, тож, напевно, не почула твого запитання…

З яких це пір, вони подруги? Та не важливо!

- Я можу увійти? – запитала Ліза, оглянувши кімнату.

- Так!

- Ти хоча б не підозрюєш мене в організації твого викрадення? – запитала дівчина, пройшовши до кімнати й зручно вмостившись у кріслі. – Я ніякого відношення до цього не маю!

- Ні…

- Дивно, кому потрібне було твоє викрадення?

- Не знаю!

Не розкривати ж цій журналістці всі подробиці їх місії тут. Ще чого доброго напише про це, коли повернеться до Штатів. Татко тоді з Діна спустить шкуру. Вони й так не особливо ладять один з одним. Та що там, не ладять зовсім. А якщо батько дізнається про викрадення, в усьому, природно, звинуватить Діна.

- Ну, а викрадачі нічого не говорили?

О! Ось тут можна використати їх думки стосовно того, що вона блондинка. Нехай думає, що вона нерозторопна білява багачка, яка не звикла до труднощів.

- Вони ж говорили арабською, а її я не знаю! Тож нічого не можу сказати з цього приводу!

- Шкода! Дін дуже переживав…

- Знаю!

- Джул, можна запитання, особисте?

- Звичайно!

- Дін дуже хоче дитину! Але ти ж не збираєшся народжувати йому…

- З чого ти взяла?

- Джул, тобі двадцять два роки. Ти красуня модельної зовнішності. Ти хоча б розумієш, що станеться з твоїм тілом, поки ти дев’ять місяців будеш виношувати дитя?

- І що ж станеться?

- Ти перетворишся в величезну гору… До того ж я тебе не уявляю з дитиною на руках. Ось в нічному клубі в провокаційній сукні представити можу, а мамою, вибач, але ні!

- Заздриш?

- До чого тут заздрість?

- У тебе ж була така можливість, тільки ти чомусь нею не скористалася?

В очах Лізи відбився спочатку глибокий біль, а потім зухвале здивування.

- Він розповів тобі?

- Так, ми ж одруженні! У нас немає таємниць один від одного!

- І сказав чому я це зробила?

- Ні, він не знає, лише передбачає…

- Бо була молода й не хотіла жити в злиднях. Ти ж не бачила його батька? Це жах! А якщо і Дін стане колись таким же або потяг до наркотичної залежності передасться нашій дитині?

- Наркотична залежність це не спадкова хвороба, вона не передається. Ти ж журналіст, хіба не могла проконсультуватися з цього питання з фахівцями?

- Добре тобі говорити, коли у твого батька мільярдні статки. З голоду тобі не дадуть померти! А ось я хотіла більшого. Хотіла вийти заміж за принца….

- Чому ж тоді зв’язалася з Діном? Невже він схожий на принца? Чому не берегла себе для справжнього принца?

- В університеті він був крутим! Незалежним, самостійним, не боявся жодних труднощів… Дівчата табунами крутилися біля нього. Ось і я попалася на його гачок! Думала, він з багатої родини, а він виявився сином наркомана…

- І що? Діти не відповідають за вчинки батьків, - промовила Джул, забравшись з ногами на ліжко.

- Ой, тільки не треба нотацій! Ти можеш своєму Дінові навішати локшини на вуха, ось тільки не мені.

- Справді? За роки самотності ти набула дару передбачення? Твій погляд навчився сканувати думки інших?

- До чого тут твоя іронія? Ну, не вірю я, що ти з ним із-за великого й світлого почуття. Швидше за все хочеш насолити таткові. Хочеш нову машину чи якусь забаганку, а татко вирішив навчити тебе економії. Ось і вирішила зробити йому на зло?

- Гарна казочка на ніч, ось тільки ніякого відношення до нас з Діном не має! Я з ним, тому що кохаю!

- Ага! І готова все життя жити у злиднях? Рахувати центи до чергової зарплатні….

- Не розумію, як наше спільне майбутнє стосується тебе?

- Бо я хочу його!

Джуліані здалося, що слова Лізи їй почулися. Вона здивовано відкрила рота й завмерла на кілька хвилин.

- Що, вибач?

- Ти ж все одно з ним граєшся. А я його кохаю! І весь цей час чекала!

Хтось коли-небудь чув подібні заяви? Вона безстрашна, якщо просто у вічі люблячої жінки змогла заявити таке?

Джул відчула, як гнів почав чорною смолою розтікатися по кровоносним судинам.

- Міс Моріц, якщо не хочете втратити роботу, краще залиште всякі брудні думки про мого чоловіка, а займіться своїми безпосередніми обов'язками. І доведіть мені, що ви професіонал своєї справи, а не підстилка для друзів-журналістів. Тут вам нічого не світить, навіть якщо ви спробуєте його спокусити. Одружений то він все одно на мені! Не змушуйте мене зв’язуватися з батьком і розповідати йому про таку собі журналістку Лізу Моріц, яка руйнує родину його єдиної та улюбленої донечки. Як гадаєте, довго ви ще будете залишатися в штаті редакції своєї газети? Та я й погодилася на наашу спільну подорож, тільки під враженням того, що ви професіонал своєї справи. Якби хоч щось мені не сподобалося, вас тут же повернули б назад в Штати. І, повірте, так і буде, якщо я, хоч на секунду, запідозрю, що ви приїхали сюди займатися не завданням редакції, а спокусою мого коханого чоловіка. Ось цей перстень дає мені таке право! І я сподіваюся, ви будете розсудливі й зробите правильні висновки!