Глава 1

«ВИНЯТКОВИЙ ПРИКЛАД ГІДНОГО СЛУЖІННЯ СУСПІЛЬСТВУ»

«Сьогодні про журналіста Діна Хейліса говорить ледве не весь світ. Він врятував життя трьох американських журналістів, які вже втратили надію повернутися на Батьківщину. Як воно, прокинутися зранку відомим, популярним і знаменитим?

В житті кожної людини настає мить, коли ти зневіряєшся у всьому: від когось відмовились батьки, хтось втратив рідну людину, а когось підозрюють у вбивстві…. Але випробування на життєвому шляху даються людині для того, щоб загартувати його характер, щоб виховати незламну волю, щоб довести, що людина зможе досягти всього, не зважаючи на свій статус, віросповідання чи походження!

Сьогодні наша історія буде про американського журналіста Діна Хейліса, якого нагородили однією із найпрестижніших нагород - Пулітцерівською премією. Він здобув перемогу в номінації «За служіння суспільству». І не дивно! Адже його життя – це гідний приклад для наслідування!

Незвичайний хлопчик зі звичайної родини досягнув таких висот у житті. Він просто був собою, допомагав іншим, любив життя. Він є прикладом для наслідування багатьох дітлахів із незаможних родин, які хочуть собі кращого життя. Не обов’язково народжуватися з золотою ложкою у роті, можна всього у своєму житті досягти власними зусиллями та щоденними стараннями!

Просто поставити собі ціль і щоденно невеликими кроками прагнути її досягти!»

Батько спокійно поклав газету на стіл, а потім підняв очі на Джуліану.

- Ця стаття про твого Хейліса повинна була мені щось сказати?

Джул зітхнула:

- Тату, йому вручили найпрестижнішу премію! Це ж про щось говорить?

- Так! Це говорить про те, що єдине, чого я тебе не навчив, це розбиратися в людях!

- Тату, мені набридло повторювати…

- А тепер слухай сюди, люба донечко! Те, що він обвів тебе навколо пальця й взяв з тобою шлюб, для мене нічого не значить! Я не бажаю бачити його не лише у своєму домі, а й поряд з тобою!

- Тату, але він тут і я прошу тебе з ним поговорити…

Батько насупив брови й важко зітхнув:

- Гаразд! Я думаю, мені вже давно слід було поговорити з ним! Можливо тоді, цієї ситуації й не склалося!

- Я покличу його! Мама показує Дінові свою оранжерею з орхідей…

Джозеф Хілтон мовчки підвівся і підійшов до вікна. Спокійно оглянув тамтешні краєвиди й засунув руки в кармани брюк. Здавалося, його плечі поникли, він ніби зіщулився весь.

Джул зупинилася біля дверей і поглянула на батька. Він був високим, блакитнооким блондином років сорока п’яти. За його плечима роки досвіду, але ж він може й помилятися? Він познайомиться з Діном і їм вдасться знайти спільну мову. І якби там батько не сердився на них із-за того, що вони вирушили до Лас-Вегасу і взяли шлюб, він з часом, неодмінно, примириться з її вибором.

Вона знайшла Діна і маму серед вибагливих орхідей, які мама купувала й вирощувала сама. Вона не пропустила жодної виставки, тож її шедеврами захоплювалися всі поціновувачі орхідей.

- Мамо, мені доведеться вкрасти у тебе Діна, - мовила Джул, протягнувши до нього долоню. – Татко хоче з ним познайомитися й поговорити!

- Добре, люба! – мовила Мелані Хілтон. – Але я чекаю вас обов’язково наступного разу, Діне! Я ще хочу показати вам Королівську блакитну орхідею. Ботаніки японського університету вивели цей сорт на основі фаленопсиса Афродіти, помістивши в нього ген голубого кольору. Цей сорт орхідеї поки що недоступний простим поціновувачам орхідей, але я змогла придбати його за шалені кошти.

Дін усміхнувся.

- Тепер буду знати, що вам дарувати на свята! – мовив він.

Мелані Хілтон голосно розсміялася.

- Ви просто не уявляєте, Діне, скільки насправді коштує рідкісний сорт орхідеї! Але я буду дуже вдячна будь-якому вашому подарунку!

- Домовилися! – мовив він.

- Мамо, тато ж чекає! – не витерпіла Джул.

Те, що Дін знайде спільну мову з матір'ю, Джуліана, навіть, не сумнівалася. Він вмів викликати прихильність жінок до своєї особи. Гарний, молодий чоловік спортивної статури, приваблював жінок. А якщо він вмів слухати або підтримувати розмову, то напевно, мамі він запав до душі. От з татом складніше. Його не візьмеш однією зовнішністю чи вмінням плескати язиком. Тож тут потрібен інший підхід.

- Твоя мама – неймовірно чарівна жінка! Не думав, що вона сама займається висадкою і доглядом за такою кількістю квітів. Але її хобі – це справжні шедеври!

- Якщо ти такі ж слова говорив мамі, то ти вже завоював її прихильність. Вона по декілька годин на добу пропадає в своїй оранжереї.

- Справді?

- Угу!

Вони підійшли до кабінету батька. Джул сильніше стиснула долоню Діна, а він, ніби відчувши її хвилювання, тихо прошепотів:

- Не переймайся, кохана, все буде добре! Ну, не з'їсть же він мене?

Дівчина усміхнулася і прочинила двері до батькового кабінету.

- А ось і ми! – мовила Джуліана якомога радісніше. – Тату, це - Дін Хейліс! Діне, це - мій батько Джозеф Хілтон!

- Дуже приємно, містере Хейліс! – Дін простягнув батькові руку. – Радий, нарешті, з вами познайомитися!

- Не сумніваюся! – буркнув батько, але не поспішав подавати Дінові свою долоню. Татко витримав багатозначну паузу. Кров зашуміла у вухах дівчини. Їй стало погано, в роті пересохло. Залишалося сподіватися, що у батька вистачить розсудливості не вчиняти сварки. Врешті-решт його рука повільно піднялася і він коротко струснув долоню Діна.

- Мені б хотілося з вами переговорити, містере Хейліс! – коротко мовив батько.

- Добре! Я саме з цією метою і прийшов до вашого дому…