99

Перше прийшло Скарлетт від Рейчел Кім.

Друге — Медісон від незнайомої людини, яка почула її пісню на закритій зустрічі.

Жодна з них ще не знала, що ці повідомлення змінять їхній день. Не тому, що принесуть готові відповіді, а тому, що поставлять запитання, від яких більше не вийде відмахнутися.

Скарлетт сиділа на кухні, тримаючи телефон обома руками. Медісон стояла біля кавоварки й намагалася зрозуміти, чому та знову видає дивні звуки.

— Якщо ти зараз почнеш сваритися з кавоваркою, я запишу це в нашу історію кохання, — сказала Скарлетт, не відриваючись від екрана.

— Вона першою почала.

— Звісно. Ти тут ні до чого.

— Нарешті хтось мене розуміє.

Медісон поставила перед нею чашку й помітила, що Скарлетт не усміхається.

— Щось сталося?

— Рейчел надіслала нові умови.

— Це добре чи погано?

— Поки не знаю.

Скарлетт поклала телефон на стіл, але не відпустила його. Вона ніби чекала, що текст на екрані раптом зміниться й усе стане простішим.

Медісон сіла навпроти.

— Розповіси?

— Звісно.

Скарлетт зробила ковток кави.

— Але спочатку ти розкажеш, чому твоя кавоварка звучить так, наче всередині хтось намагається втекти.

— Не змінюй тему.

— Я вчуся в найкращої.

Медісон усміхнулася.

— Ти нестерпна.

— Ти мене кохаєш.

— На жаль.

Скарлетт нарешті засміялася, і напруга трохи відступила.

Але щойно вона знову поглянула на телефон, усмішка зникла.

— Гаразд. Схоже, мені доведеться обирати.

Рейчел надіслала Скарлетт докладний опис наступного етапу музичного проєкту.

Організатори хотіли запросити її до серії живих авторських сесій, де молоді виконавці представляли власні композиції, працювали з музичними продюсерами й отримували професійні записи кількох виступів для портфоліо.

Умови стали чіткішими.

Особисті історії не могли використовуватися без окремого погодження. Скарлетт мала право відмовлятися від запитань, які вважала надто приватними. Фінальні відеоматеріали перед публікацією повинні були проходити погодження в межах визначених умов. Додаткове рекламне використання вимагало окремої згоди.

Оплата за музичну частину була зазначена окремо. Додаткові інтерв'ю, якщо вони знадобляться, обговорювалися б заздалегідь.

Усе виглядало розумно.

І саме тому Скарлетт не могла просто відмовитися.

Але в календарі стояла дата першої сесії.

Вона збігалася з невеликим авторським виступом, на який Скарлетт погодилася раніше.

Це не був великий концерт. Не було гучної реклами, відомих артистів чи обіцянок професійного прориву.

Зате вона сама обрала цей виступ.

Організаторка, Ліза Гарпер, запросила її після того, як почула кілька нових композицій. Вона не обіцяла кар'єрних можливостей і не намагалася зробити з особистої історії Скарлетт рекламний матеріал. Їй просто подобалася музика.

Скарлетт дала згоду, бо хотіла співати там.

Тепер їй доводилося вирішувати, чи варто переносити вже прийняте зобов'язання заради нової можливості.

— Ти можеш попросити Рейчел змінити дату, — сказала Медісон, вислухавши її.

— Я вже запитала. Вона відповіла, що першу сесію не можуть перенести через графік студії та інших учасників.

— А Ліза?

— Я ще не писала їй.

Медісон кивнула.

— Тоді, можливо, варто спочатку дізнатися, чи є в неї інший варіант.

Скарлетт подивилася на неї.

— А якщо вона не зможе мене перенести?

— Тоді ти матимеш усю інформацію, щоб вирішити.

— Ти говориш так, ніби це дуже просто.

— Ні. Я говорю так, ніби тобі не потрібно приймати рішення, поки ти не знаєш усіх обставин.

Скарлетт відкинулася на спинку стільця.

— Мене дратує, що я взагалі маю обирати.

— Розумію.

— Один варіант дає мені можливість попрацювати з професійною командою, отримати якісні записи й познайомитися з людьми, які можуть допомогти мені розвиватися далі. Інший — виступити там, куди я погодилася ще до того, як з'явилася ця пропозиція.

— Так.

— І якщо я оберу перше, то почуватимуся так, ніби проміняла своє слово на щось перспективніше.

Медісон уважно слухала.

— А якщо оберу друге, то боятимуся, що втратила можливість, яка могла б змінити моє життя.

— Теж зрозуміло.

Скарлетт примружилася.

— Ти сьогодні не збираєшся дати мені жодної готової відповіді?

— Ні.

— Жахлива дівчина.

— Але я можу поцілувати тебе, якщо це допоможе.

Скарлетт усміхнулася.

— Можливо, трохи допоможе.

Медісон нахилилася до неї й поцілувала.

Коли вони відсторонилися, Скарлетт торкнулася чолом її чола.

— Дякую, що не кажеш мені, що я повинна обрати.

— Це твоє життя, Скарлетт.

— Я знаю.

— І мені хочеться, щоб ти обирала те, чого хочеш сама, а не те, що здається найпереконливішим доказом твоєї незалежності.

Скарлетт повільно видихнула.

Саме це вона й намагалася зрозуміти.

Чи хотіла вона брати участь у новому проєкті через музику?

Чи тому, що боялася втратити шанс довести батькові, що її вибір може привести до справжньої кар'єри?

І чи хотіла вона зберегти попередній виступ тому, що він був важливим для неї, чи просто не хотіла відчувати провину?

Відповіді не з'явилися миттєво.

Але тепер вона хоча б знала, які запитання собі поставити.

Медісон отримала повідомлення ближче до полудня.

Відправницю звали Емілі.

Вона написала, що була присутня на закритій зустрічі, де звучала пісня Медісон і Джессіки. Після прослуховування попросила організаторів передати Медісон її контакт, але відразу зазначила, що не очікує особистої відповіді й не хоче нав'язуватися.

Повідомлення було коротким.

«Я не знаю, чи доречно писати вам, але ваша пісня змусила мене зупинитися.

Я нещодавно завершила стосунки, які довго намагалася врятувати. Усе ще згадую цю людину, хоча розумію, що повернутися до неї не хочу.