89

Вона перечитала його двічі, потім відкрила прикріплений файл із програмою благодійного концерту.

— Медісон?

З кухні почувся голос:

— Якщо ти знову знайшла мій телефон у холодильнику, я не знаю, як він там опинився.

— Я серйозно.

— Тоді зараз прийду.

За хвилину Медісон з'явилася у дверях із двома шматочками тосту в руках.

Скарлетт повернула до неї екран.

— Наталі надіслала оновлену програму.

— І?

— Вони хочуть поміняти місцями дві мої пісні.

Медісон поставила тарілку на стіл і прочитала повідомлення.

Спочатку Скарлетт мала виконувати «Не твою тінь», а завершувати виступ «Не проси дозволу». Тепер організатори пропонували почати з першої композиції, а завершити іншою піснею, яку виконувала інша учасниця концерту. За задумом координаторів, це мало створити плавніший перехід між номерами.

Скарлетт не заперечувала проти самої ідеї.

Її непокоїло інше.

— «Не проси дозволу» я написала як завершення власної історії, — пояснила вона. — Не в сенсі, що я нарешті перемогла всіх, хто колись намагався мене зупинити. А в сенсі, що більше не збираюся просити дозволу бути собою. Якщо я виконаю її посеред програми, а потім вийде інша людина з піснею про те, як треба чекати схвалення, це змінить враження.

Медісон сіла навпроти.

— Ти не хочеш змінювати порядок лише тому, що інші люди не зрозуміють твою пісню?

— Ні. Я не можу контролювати кожне сприйняття. Але я хочу, щоб композиції мали правильну для мене послідовність.

— Тоді це варто пояснити Наталі.

Скарлетт відклала телефон.

— А якщо вона скаже, що це неможливо?

— Ти вирішиш, чи можеш погодитися на інший порядок. А якщо ні — скажеш про це чесно.

Скарлетт примружилася.

— Ти сьогодні дуже розумна.

— Я ще не снідала. Це тимчасово.

Скарлетт усміхнулася, але невдовзі знову стала серйозною.

— Я не хочу бути людиною, яка створює проблеми організаторам заради власного его.

Медісон простягнула руку через стіл і торкнулася її пальців.

— Відстоювати свою творчу думку — не те саме, що створювати проблеми. Ти можеш пояснити, чому для тебе це важливо, і водночас почути їхні аргументи.

— А якщо вони не погодяться?

— Тоді у вас буде справжня розмова. Не обов'язково приємна, але чесна.

Скарлетт подивилася на неї з ледь помітною усмішкою.

— Знаєш, що мені не подобається?

— У цьому питанні чи загалом?

— Ти навчилася відповідати на мої запитання так, що я більше не можу сперечатися лише заради задоволення.

Медісон засміялася.

— Я можу повернутися до старих методів.

— Не смій.

Скарлетт нахилилася й поцілувала її.

Потім відкрила лист від Наталі й почала писати відповідь.

Вона не вимагала особливого ставлення. Лише пояснила, чому хотіла б зберегти первісний порядок, і запитала, чи можна знайти інший варіант переходу між виступами.

Перш ніж натиснути «Надіслати», Скарлетт показала текст Медісон.

— Як звучить?

Медісон прочитала повідомлення.

— Як людина, яка знає, чого хоче, але не вважає власні бажання важливішими за всіх інших.

Скарлетт натиснула кнопку.

— Саме такою я й хочу бути.

До обіду Наталі не відповідала.

Скарлетт намагалася не перевіряти пошту, але кілька разів усе ж брала телефон до рук.

Медісон помітила це, коли вони сиділи у вітальні й працювали над своїми справами.

— Ти дивишся на екран так, ніби можеш змусити його загорітися силою думки.

— Я перевіряю пошту.

— Уже вшосте.

— Ти рахуєш?

— Ні. Просто ти щоразу зітхаєш так, що я чую це навіть через навушники.

Скарлетт поклала телефон екраном донизу.

— Мені не подобається чекати, коли рішення залежить від іншої людини.

Медісон зняла навушники.

— Мені теж.

Вона не стала казати, що все буде добре. Не сказала, що Наталі обов'язково погодиться. Скарлетт не потребувала ще однієї людини, яка обіцяла б їй результат, не маючи жодного контролю над ним.

Замість цього Медісон запитала:

— Хочеш поговорити про можливі варіанти, поки чекаємо?

Скарлетт подумала.

— Так. Якщо вони наполягатимуть на новому порядку, я можу запропонувати інший перехід. Але не хочу відмовлятися від фінальної пісні лише тому, що так зручніше для програми.

— Тоді це і є твоя межа.

— Так.

— А в усьому іншому ти готова домовлятися?

— Звичайно.

Медісон кивнула.

— Отже, ти вже знаєш, що робитимеш. Тобі просто не подобається чекати.

Скарлетт кинула в неї диванну подушку.

— Ти нестерпна.

Медісон упіймала її.

— Зате я твоя.

— На жаль.

— Ти можеш подати офіційну скаргу.

— Уже подала. Її відхилили.

Медісон засміялася й повернулася до ноутбука.

За кілька хвилин телефон Скарлетт завібрував.

Відповіла Наталі.

Вона подякувала за пояснення й погодилася залишити «Не проси дозволу» фінальною композицією виступу. Натомість запропонувала змінити порядок попередніх номерів, щоб уникнути різкого переходу між піснями. Також попросила Скарлетт підтвердити остаточний порядок після репетиції.

Скарлетт прочитала лист і повільно видихнула.

— Вона погодилася.

Медісон усміхнулася.

— Бачиш?

— Не починай.

— Я нічого не сказала.

— Ти сказала це обличчям.

Медісон підняла руки, здаючись.

Скарлетт відповіла Наталі, подякувала за гнучкість і підтвердила, що остаточно затвердить порядок після репетиції.

Потім відклала телефон і подивилася на Медісон.

— Я рада, що не промовчала.

— Я теж.

— І рада, що не довелося сваритися.

— Це теж хороша новина.

Скарлетт пересунулася ближче й поклала голову їй на плече.

— Іноді я досі думаю, що, якщо хочу чогось для себе, то мушу бути готовою втратити все інше.

Медісон погладила її по волоссю.

— Ти можеш відстоювати свої бажання без того, щоб воювати з усім світом.