85

Вона стояла посеред репетиційної зали, тримаючи в руках роздруківку технічного розкладу, і перечитувала повідомлення від Мелані.

— Ні, — промовила вона.

Скарлетт, яка саме налаштовувала мікрофон, повернула голову.

— Що сталося?

— Вони змінили сцену.

— Сподіваюся, не знесли будівлю.

— Майже.

Скарлетт підійшла ближче й зазирнула в телефон.

Через ремонт частини звукового обладнання організатори мали змінити розташування інструментів. Клавішні, які раніше планували поставити ліворуч від центру сцени, тепер мали бути ближче до задньої стіни. Два мікрофони також доводилося пересунути, а можливість використання окремого моніторного каналу для Медісон ще не підтвердили.

— Це не катастрофа, — сказала Скарлетт.

— Я знаю.

— Ти дивишся на розклад так, ніби він особисто образив твою родину.

— Він зруйнував мою композицію.

— Твою композицію?

— Моє уявлення про композицію.

Скарлетт усміхнулася.

— Ось тепер я тебе впізнаю.

Медісон зітхнула й сіла за клавішні.

Вона не боялася сцени настільки, щоб відмовитися від виступу. Її непокоїло інше: вони так довго шукали правильне звучання «Не одна на двох», що тепер будь-яка зміна здавалася загрозою для всього, що їм вдалося створити.

Скарлетт поставила поруч із нею пляшку води.

— Давай спочатку спробуємо.

— А якщо не вийде?

— Тоді спробуємо інакше.

— Ти сьогодні повторюєшся.

— Це тому, що ти сьогодні повторюєшся.

Медісон глянула на неї.

— Ти неймовірно дратуєш.

— А ти все одно мене любиш.

— На жаль.

Скарлетт нахилилася й поцілувала її.

— Тоді починай грати, кохана.

І Медісон почала.

Перші десять хвилин пройшли жахливо.

Клавішні стояли не там, де Медісон звикла їх бачити. Скарлетт не могла вільно переміщатися між мікрофоном і стійкою з водою, а звук із моніторів запізнювався настільки, що вони кілька разів втрачали темп.

На третьому повторі Медісон зупинилася посеред куплету.

— Я нічого не чую.

— Я чую тебе, — відповіла Скарлетт.

— Ти чуєш мене із затримкою.

— Тоді я просто співатиму на випередження.

— Не смій.

Скарлетт розсміялася.

— Гаразд. Не співатиму.

Вона повернулася до техніка, який перевіряв кабелі.

— Чи можемо ми спробувати без моніторного каналу? Хоча б один раз?

Технік погодився.

Медісон знову поклала пальці на клавіші.

Цього разу вони почали без додаткових ефектів і майже без підсилення. Скарлетт чула інструмент безпосередньо, а Медісон — її голос.

Вони зіграли перший куплет.

Потім другий.

Коли почався приспів, Скарлетт зробила крок убік, щоб дістатися до свого мікрофона під іншим кутом.

Медісон автоматично повернула голову до неї.

І саме тоді помітила, що Скарлетт більше не стоїть навпроти.

Між ними залишався простір.

Не той, який вони спеціально створювали під час попередніх репетицій, а справжня відстань, зумовлена розташуванням інструментів.

Медісон продовжила грати.

Скарлетт заспівала свою партію, дивлячись не на неї, а в бік порожніх рядів.

І раптом усе стало на свої місця.

Їм не потрібно було постійно перевіряти одна одну поглядом. Музика не розпадалася лише тому, що вони не бачили обличчя одна одної.

Навпаки, окремі голоси прозвучали виразніше.

Коли вони дійшли до фіналу, Скарлетт повернула голову до Медісон лише на мить — перед останньою спільною гармонією.

Цього було достатньо.

Останні ноти прозвучали окремо, але не самотньо.

Після завершення вони кілька секунд не рухалися.

Потім Скарлетт повільно зняла руку з мікрофона.

— Ось, — сказала вона.

Медісон подивилася на клавішні, ніби шукала там пояснення.

— Що саме щойно сталося?

— Ми перестали намагатися весь час бачити одна одну.

— Але я все одно чула тебе.

— Саме так.

Медісон усміхнулася.

— Це краще, ніж попередня версія.

— Значно.

Вони повторили композицію ще двічі. Перший раз знову вийшов недосконалим, але другий був майже таким, яким вони хотіли його почути.

Мелані, яка зайшла перевірити готовність виконавців, зупинилася біля дверей і дослухала до кінця.

— Це звучить природніше, — сказала вона. — Ви хочете залишити таке розташування?

Медісон подивилася на Скарлетт.

— Так, — відповіла та. — Якщо технічно все буде можливо.

Мелані зробила позначку в розкладі.

— Тоді закріпимо це розташування для наступної репетиції. Якщо обладнання доведеться змінити ще раз, попередимо вас заздалегідь.

Коли вона пішла, Медісон обернулася до Скарлетт.

— Я мало не скасувала весь виступ через те, що клавішні стояли не там.

— Я знаю.

— Не треба так задоволено усміхатися.

— Я не задоволена. Я захоплена.

— Чим?

Скарлетт підійшла до неї.

— Твоєю здатністю перетворювати будь-яку дрібницю на кінець світу.

— Це талант.

— Безперечно.

Вона поцілувала Медісон, а потім тихо додала:

— І я рада, що ти не дозволила йому завадити нам заспівати.

Медісон притулилася до неї.

— Я теж.

Того ж дня Скарлетт отримала повідомлення від Алекса.

Нова мелодія для фіналу «Поки ми не зламалися» була готова. Кемерон та Олівія хотіли, щоб вона послухала її в студії, а потім вирішила, чи готова спробувати виконання.

Скарлетт не стала відповідати відразу.

Вона відкрила повідомлення ще раз, прочитала умови й лише тоді написала, що прийде.

Медісон сиділа за столом і працювала над власними нотатками, коли Скарлетт сказала:

— У мене сьогодні ще одна зустріч.

— Із Алексом?

— Так. Вони підготували новий фінал.

— Хочеш, щоб я пішла з тобою?

Скарлетт на мить замислилася.

Їй подобалося, що Медісон пропонує підтримку, але ще більше подобалося, що та не припускає автоматично, ніби повинна бути присутньою на кожній зустрічі.