83

За пів години до закритої репетиції Медісон стояла перед дзеркалом у коридорі культурного центру й намагалася переконати себе, що її долоні не пітніють.

Не допомагало.

Вона витерла руки об джинси, поправила волосся й перевірила телефон. На екрані було повідомлення від Скарлетт.

Скарлетт: Ти де?

Медісон: Біля дзеркала.

Скарлетт: Ти дивишся на себе чи намагаєшся втекти через нього?

Медісон: Розглядаю запасні виходи.

Скарлетт: Не хвилюйся. Я вже перевірила. За дзеркалом лише стіна.

Медісон усміхнулася, попри нерви.

За кілька секунд Скарлетт з'явилася в коридорі. На ній були темні джинси, чорний топ і вільна сорочка, рукави якої вона закотила до ліктів. Волосся спадало на плечі, а в руці вона тримала пляшку води.

— Ти готова? — запитала вона.

— Ні.

— Чудово. Я теж.

Скарлетт простягнула їй воду.

Медісон зробила кілька ковтків і повернула пляшку.

— А якщо нам не сподобається, як ми звучимо?

— Тоді ми це виправимо.

— А якщо не зможемо?

Скарлетт трохи помовчала.

— Тоді визнаємо, що ще не готові. Ми ж не підписували контракт на вічну бездоганність.

Медісон засміялася.

— Мені подобається ця умова.

Скарлетт узяла її за руку.

— Послухай. Ми прийшли сюди не доводити, що наша пісня найкраща. Ми прийшли перевірити, чи готові поділитися нею з іншими. Це різні речі.

— Ти сьогодні надто розумна.

— Я завжди така.

— А скромність?

— Залишила вдома.

Медісон потягнула її до себе й поцілувала.

— Дякую, що ти тут.

Скарлетт торкнулася чолом її чола.

— Я нікуди не збиралася.

Потім вони разом пішли до зали.

Мелані Прайс зібрала для закритої репетиції шістьох учасників творчого вечора. Це були молоді автори, виконавці та музиканти, які мали виступати в різних частинах програми.

Вони не були критиками й не збиралися виставляти оцінки.

Їх попросили послухати кілька композицій і, якщо захочеться, поділитися враженнями.

Проте для Медісон це все одно було схоже на іспит.

Вона сиділа за клавішними, поки Скарлетт налаштовувала мікрофон.

— Перевірка звуку, — сказала Скарлетт.

— Чути добре, — відповів технік.

— А якщо я заспіваю голосніше?

— Теж добре.

Скарлетт подивилася на Медісон.

— А якщо я заспіваю жахливо?

— Тоді ми зробимо вигляд, що це була частина експериментального аранжування, — відповіла Медісон.

Декілька людей у залі засміялися.

Скарлетт театрально приклала руку до грудей.

— Ось як вона підтримує мене перед важливим виступом.

— Я намагаюся бути чесною.

— Це найгірша форма підтримки.

— Але найнадійніша.

Мелані підійшла до сцени.

— Гаразд, якщо ви готові, можемо починати. Після виконання дамо кілька хвилин на відгуки. Не обов'язково відповідати на всі запитання, якщо вони будуть надто особистими. Сьогодні нас цікавить передусім музика.

Медісон вдячно кивнула.

Вони домовилися, що так і буде.

Скарлетт стала біля свого мікрофона. Медісон поклала пальці на клавіші.

Перед початком вони обмінялися коротким поглядом.

Жодних обіцянок.

Жодних знаків, які мали б побачити інші.

Лише мовчазне запитання: Готова?

І така сама мовчазна відповідь: Спробуймо.

Медісон зіграла перші ноти.

Скарлетт почала співати.

Я стишувала власні бажання,
Щоб почути твій голос ясніше…

Її голос звучав спокійно, але в ньому відчувалася напруга, яка з'являлася щоразу, коли героїня намагалася зробити себе менш помітною заради іншої людини.

Медісон підхопила свою партію.

Ти боялась, що тебе не оберуть,
І трималась за кожне «люблю».

Вони не співали однаковими голосами. Скарлетт вела мелодію вище, Медісон відповідала нижчою лінією. У приспіві їхні партії перетиналися, але не зливалися повністю.

Не стань моїм відлунням —
Я хочу почути твій голос.

Не будь мені доказом,
Що мене не залишать знов.

Медісон відчула, як поступово зникає страх.

Вона більше не думала про те, чи правильно тримає руки на клавішах. Не рахувала кожен вдих. Не намагалася вгадати, що відчувають слухачі.

Вона просто чула Скарлетт.

А Скарлетт чула її.

Коли настав фінал, вони заспівали окремі мелодії, які зустрілися в гармонії. Медісон завершила нижче, Скарлетт — вище.

Остання нота затрималася в залі й поступово згасла.

Кілька секунд усі мовчали.

Потім хтось почав аплодувати.

За мить до нього приєдналися інші.

Медісон зняла руки з клавішних і подивилася на Скарлетт.

Та усміхалася.

Не так, як усміхалася перед виступом, намагаючись приховати хвилювання.

Цього разу вона справді раділа.

Коли вони відійшли від мікрофонів, Скарлетт тихо сказала:

— Ми це зробили.

Медісон обійняла її за плечі.

— Так.

— І ти жодного разу не втекла через дзеркало.

— Я розглядала цю можливість.

Скарлетт засміялася.

— Я пишаюся тобою.

Медісон хотіла відповісти щось дотепне, але раптом зрозуміла, що зараз їй не потрібен жарт.

— Я теж тобою пишаюся, — сказала вона.

Вони не поцілувалися перед усіма. Не тому, що соромилися своїх стосунків, а тому, що ця мить належала їхній роботі.

І їм обом подобалося, що так теж можна.

Після виступу Мелані запросила учасників поділитися враженнями.

Першим заговорив молодий музикант на ім'я Ноа.

— Мені сподобалося, що ви не намагалися співати в унісон увесь час. Зазвичай у дуетах це роблять, щоб створити відчуття єдності. А у вас є моменти, коли ви ніби сперечаєтеся музикою.

— Це цікаве спостереження, — сказала Медісон. — Ми хотіли, щоб кожна партія зберігала власний характер.

— І все одно ви звучите разом, — додала інша учасниця, Джулія. — Особливо наприкінці. Ніби ви не погодилися з усім, але все одно вирішили продовжити розмову.