80

— Що? — хрипко запитала Скарлетт.

— Нічого.

— Ти дивишся на мене вже хвилину.

— Я милуюся.

Скарлетт примружилася.

— Ти щось накоїла?

— Чому, коли я дивлюся на свою дівчину, це обов'язково означає, що я щось накоїла?

— Тому що зазвичай ти дивишся на мене так, коли хочеш щось приховати.

Медісон не витримала й засміялася.

— Ти спала в мене на плечі всю ніч.

— Неправда.

— Правда.

— Ми дивилися фільм.

— Ми дивилися перші двадцять хвилин фільму. Потім ти сказала, що просто заплющиш очі на секунду.

Скарлетт прикрила обличчя долонями.

— Не смій розповідати про це нікому.

— Я напишу мемуари.

— Я спалю їх.

— Назва вже є: «Як Скарлетт Гейл програла боротьбу з диваном».

Скарлетт потягнулася до подушки й кинула її в Медісон.

Та спіймала подушку, але не встигла відреагувати на наступний напад: Скарлетт підсунулася ближче й поцілувала її в губи.

— Ось, — прошепотіла вона, відсторонившись. — Тепер ти не зможеш продовжувати.

— Ти недооцінюєш мою здатність говорити.

— На жаль, я її добре знаю.

Медісон обійняла її за талію й знову поцілувала. Цього разу Скарлетт не поспішала відсторонюватися.

Коли вони нарешті підвелися, за вікном уже було сонячно. Лос-Анджелес прокидався у звичному ритмі: десь унизу гудів автомобіль, сусіди розмовляли на сходах, а з кав'ярні через дорогу тягнувся запах свіжої випічки.

Скарлетт пішла на кухню, а Медісон залишилася прибирати диван.

За кілька хвилин пролунало:

— Медісон!

— Що сталося?

— У тебе закінчилося молоко.

— Це не трагедія.

— Я збиралася зробити каву.

— Є чорна.

— Я не п'ю чорну.

— Тоді сьогодні ти станеш сильнішою людиною.

Скарлетт визирнула з кухні.

— Ти ж розумієш, що я можу просто піти до магазину й купити молоко?

— Я вірю в тебе.

— Ти жахлива дівчина.

— Але ти мене любиш.

Скарлетт посміхнулася.

— На жаль, так.

Медісон підійшла до неї, забрала чашку й поставила на стіл.

— Ходімо разом. Купимо молоко, сніданок і щось солодке. А потім ти розповіси, що вирішила щодо тієї пісні.

Усмішка Скарлетт стала трохи менш безтурботною.

— Я ще не вирішила.

— Тоді розповіси, що думаєш зараз.

— Це складніше.

— Я знаю.

Медісон торкнулася її щоки.

— Але тобі не потрібно мати остаточну відповідь, перш ніж поговорити зі мною.

Скарлетт на мить заплющила очі й притулилася до її долоні.

— Саме тому я тебе й люблю.

Повідомлення від Алекса надійшло близько одинадцятої.

Він надіслав Скарлетт новий текст пісні «Поки ми не зламалися» та короткий запис із переробленим приспівом.

Алекс: Кемерон і Олівія внесли зміни. Кемерон запропонував інший фінал. Послухай, коли матимеш час. Ніхто не очікує остаточної відповіді сьогодні.

Скарлетт прочитала повідомлення двічі.

Останнє речення їй сподобалося.

Вона відкрила файл і натиснула відтворення.

Мелодія починалася так само, як раніше: стримано, майже тихо, ніби героїня боялася вимовити власне бажання вголос.

У приспіві з'являлися нові рядки:

Я хочу залишитися поруч,
Та не обіцяю мовчать.
Якщо наше кохання живе,
Нам не треба себе рятувать.

Скарлетт злегка всміхнулася.

Ця частина працювала.

У ній залишався страх, але з'являлося й щось інше — готовність говорити, навіть коли чесність могла змінити стосунки.

А потім почався фінал.

Та якщо ти попросиш залишитись,
Я забуду дороги назад.
Хай мої нездійснені мрії
Стануть ціною за наш зорепад.

Скарлетт зняла навушники.

— Ні, — тихо сказала вона.

Не тому, що рядки були поганими.

Навпаки, вони звучали красиво. Мелодія піднімалася, голос ставав сильнішим, а останній рядок міг би чудово прозвучати наживо.

Але саме тут героїня знову відмовлялася від усього, що належало їй.

Скарлетт повернулася до першого куплету.

У ньому героїня боялася втратити кохану. У приспіві намагалася бути чесною. А у фіналі раптом вирішувала, що чесність більше не має значення, якщо інша людина попросить її залишитися.

Ніби всі попередні слова були лише тимчасовим опором перед неминучою жертвою.

Скарлетт відкрила ноутбук і почала друкувати повідомлення Алексу.

Мені подобається новий приспів. Але фінал повертає героїню до початкової ідеї, від якої ми намагалися відійти. Я не хочу, щоб вона мусила доводити любов відмовою від власного майбутнього.

Вона зупинилася.

Потім додала:

Можливо, вона може залишитися не тому, що готова забути всі інші дороги, а тому, що хоче спробувати знайти спільну. Навіть якщо не знає, чи вийде.

Скарлетт перечитала повідомлення й надіслала його.

Відповідь прийшла за десять хвилин.

Алекс: Я передам Кемерону й Олівії. Кемерон вважає, що фінал має бути болючим, але це не обов'язково означає жертву. Спробуємо знайти інше рішення.

Скарлетт відкинулася на спинку стільця.

Вона не знала, чи погодиться Кемерон.

Не знала, чи стане ця пісня її наступною роботою.

І вперше за довгий час не намагалася змусити себе негайно вирішити, як усе має закінчитися.

Вона закрила ноутбук і пішла гуляти.

Їй потрібно було трохи простору, щоб почути власні думки без музики.

Скарлетт ішла невеликою вулицею неподалік від університету, коли їй зателефонувала Медісон.

— Ти де? — запитала та.

— Гуляю.

— Це я зрозуміла. Ти сама?

— Так.

— Усе гаразд?

Скарлетт подивилася на дерева вздовж тротуару.

— Так. Просто думаю.

— Про пісню?

— І про пісню теж.