77

Ранок почався з поцілунку в плече й чужого волосся, яке лоскотало Медісон під носом.

Вона розплющила одне око.

— Скарлетт.

— М-м?

— Твоє волосся намагається мене вбити.

— Воно просто хоче бути ближче до тебе.

— Передай йому, що мої почуття серйозні, але я не готова до таких зобов'язань.

Скарлетт тихо засміялася, не розплющуючи очей.

— Ти неймовірно романтична зранку.

— Я ще не пила кави. Не вимагай неможливого.

Медісон обережно відсунула пасмо з обличчя й поцілувала Скарлетт у скроню. Та нарешті розплющила очі й подивилася на неї з тією усмішкою, від якої Медісон щоразу забувала, що збиралася сказати.

— Що? — запитала Скарлетт.

— Нічого.

— Ти дивишся на мене.

— Мені дозволено.

— Звичайно. Особливо якщо збираєшся поцілувати.

Медісон нахилилася й поцілувала її.

— Ось. Тепер можна вставати?

— Ні.

— Чому?

— Ти щойно поцілувала мене. Я хочу ще один.

— Ти користуєшся моєю добротою.

— Я використовую всі доступні ресурси.

Медісон засміялася й обійняла її міцніше.

Кілька хвилин вони просто лежали поруч. Не обговорювали роботу, не згадували договори й не намагалися придумати нові рядки для пісні.

Але коли Скарлетт нарешті потягнулася до телефону, Медісон одразу помітила, як змінився її вираз обличчя.

— Рейчел? — запитала вона.

Скарлетт кивнула.

— Вона відповіла.

На екрані було нове повідомлення.

Рейчел дякувала за запитання щодо графіка й підтверджувала, що команда готова об'єднати дві репетиції в один день. Дати студійних сесій також можна було погодити заздалегідь. Скарлетт могла продовжувати роботу над власними піснями, якщо це не заважатиме погодженим зобов'язанням проєкту.

Однак наприкінці листа було уточнення.

Команді потрібна була остаточна відповідь протягом двох днів, щоб затвердити розклад і бюджет.

Скарлетт перечитала останній абзац.

— Вони пішли мені назустріч, — сказала вона.

— Це добре.

— Так. І тепер я не можу просто сказати, що умови мені не підходять.

Медісон піднялася на лікоть.

— Чому не можеш?

— Тому що вони справді змінили те, про що я просила.

— Але це не означає, що ти зобов'язана погодитися.

Скарлетт відклала телефон.

— Я знаю. Просто не хочу виглядати людиною, яка просить про зміни, отримує їх, а потім усе одно відмовляється.

— Ти попросила про умови, за яких могла б працювати. Вони запропонували варіант. Тепер ти маєш вирішити, чи підходить він тобі. Це не зобов'язання приймати пропозицію лише тому, що хтось тебе почув.

Скарлетт замовкла.

— Ти завжди так спокійно це пояснюєш.

— Усередині я теж іноді панікую. Просто намагаюся не дозволяти паніці підписувати за мене договори.

Скарлетт розсміялася.

— Цю фразу треба надрукувати на футболці.

— Я вимагатиму авторські відрахування.

— Звичайно, люба.

Вона поцілувала Медісон у щоку, а потім знову взяла телефон.

— Я перечитаю графік сьогодні. Порахую, скільки часу залишиться на мої пісні, і поговорю з координатором про точні дати.

— Це звучить як план.

— А ти не збираєшся сказати, що я повинна прийняти пропозицію?

— Ні.

— Навіть якщо вважаєш, що це хороша можливість?

Медісон задумалася.

— Я вважаю, що це може бути хорошою можливістю. Але тільки ти знаєш, наскільки вона відповідає тому, чого ти хочеш зараз.

Скарлетт довго дивилася на неї, а потім тихо сказала:

— Саме тому я тебе люблю.

Медісон усміхнулася.

— За те, що я не вирішую за тебе?

— І за те, що ти приносиш мені картоплю фрі.

— Ось тепер я бачу справжню причину.

Скарлетт поцілувала її в губи.

— Не ревнуй. Ти все ще на першому місці.

— Після картоплі?

— Я не обіцяла, що перше місце буде єдиним.

Після сніданку Скарлетт сіла за стіл із ноутбуком і розклала перед собою календар.

Медісон не втручалася. Вона знала, що Скарлетт має сама зрозуміти, який графік для неї прийнятний.

У найближчі три тижні вже були заплановані репетиції благодійного концерту, робота над власними піснями й творча зустріч, до якої вони готували спільну композицію.

До цього додавалися три студійні сесії, репетиції з командою Рейчел і невеликий живий виступ.

Скарлетт відкрила нотатки й почала рахувати.

Якщо погодитися, вона матиме менше вільних вечорів. Доведеться заздалегідь планувати час для написання музики, а не чекати, поки з'явиться натхнення. Деякі зустрічі доведеться перенести.

Але вона отримає студійний досвід, професійний запис і оплату. До того ж зможе познайомитися з музикантами, з якими раніше не працювала.

Це не було поганою пропозицією.

Просто вона вимагала реального вибору.

Скарлетт зупинилася на власній пісні «Не проси дозволу». Їй хотілося записати її в студії, але вона не була впевнена, що ця композиція підходить для запропонованого проєкту. Команда могла запропонувати інший матеріал, а тоді їй довелося б витрачати час на пісню, яка не була її власною.

Вона написала Рейчел ще одне повідомлення, уточнивши, чи може сама запропонувати композицію для студійної сесії.

Відповідь прийшла через кілька хвилин.

Рейчел підтвердила, що це можливо. Остаточний вибір залежатиме від формату проєкту й домовленостей із продюсером, але власний матеріал Скарлетт розглянуть нарівні з іншими варіантами.

Скарлетт відчула, як напруга трохи спадає.

Вона не мусила погоджуватися на все, щоб отримати шанс.

Можна було спробувати знайти формат, у якому цей шанс не вимагатиме від неї відмовитися від того, що вона вже будує.

Коли Медісон повернулася з кухні з двома чашками чаю, Скарлетт саме закривала календар.

— Ну? — запитала Медісон.

— Я ще не вирішила.

— Добре.

Скарлетт підняла на неї очі.

— Ти навіть не запитаєш, що я думаю?

— Ти сама розповіси, коли будеш готова.

— А якщо я хочу, щоб ти запитала?