61

— Я не розумію, що з тобою не так.

На кухні було тихо.

Тостер не відповідав.

— Учора ти працював чудово. Сьогодні вирішив зіпсувати мені сніданок?

З вітальні долинув сонний голос Медісон:

— Можливо, він просто не хоче бути частиною твоєї музичної кар’єри.

Скарлетт обернулася.

Медісон стояла в дверях, загорнувшись у довгий кардиган, з розпатланим волоссям і чашкою в руках.

— Дуже смішно.

— Я стараюся.

— Тоді старайся тихіше.

Медісон підійшла до неї, заглянула в тостер і натиснула кнопку.

Тост вискочив майже відразу.

Скарлетт подивилася на неї.

Потім на тост.

Потім знову на Медісон.

— Ти щойно принизила мене на моїй власній кухні.

— Я просто поснідала.

— Ти втрутилася в мої стосунки з побутовою технікою.

Медісон відкусила шматочок тосту.

— Мені здається, ваші стосунки переживуть це.

Скарлетт забрала в неї тарілку, але замість того, щоб обуритися, нахилилася й поцілувала її.

— Доброго ранку, — прошепотіла вона.

Медісон усміхнулася.

— Доброго ранку.

Вони ще кілька секунд стояли поруч, поки Скарлетт не помітила телефон на столі.

— О. Мені написала Наталі.

— Щодо концерту?

— Так.

Скарлетт взяла телефон, і її усмішка стала зосередженішою.

Наталі надіслала остаточну інформацію про благодійний захід. Концерт мав відбутися за три тижні в невеликому відкритому просторі біля культурного центру. Організатори планували запросити кількох молодих виконавців, а зібрані кошти спрямувати на музичні заняття для підлітків, які не могли дозволити собі приватні уроки.

Скарлетт прочитала все до кінця.

Умови використання записів були прописані окремо. Організатори могли публікувати погоджені короткі фрагменти на офіційних сторінках заходу. Повний запис виступу не мав публікуватися без додаткової письмової згоди виконавиці. Передбачалося також погодження монтажу, щоб не виривати слова з контексту.

Скарлетт перечитала ці пункти ще раз.

— Що думаєш? — запитала Медісон.

— Мені подобається мета концерту. І умови зрозумілі. Але я хочу уточнити, чи можна буде виступити з трьома піснями, а не двома.

— Ти хочеш додати ще одну?

— Так. Я думаю про нову композицію. Ще не знаю, чи готова виконувати її перед людьми, але хочу мати таку можливість.

Медісон кивнула.

— Тоді запитай.

Скарлетт почала друкувати.

— Знаєш, що дивно? Раніше я б уже відповіла, що погоджуюся. А потім почала б нервувати через те, що не подумала про деталі.

— Тепер ти спочатку думаєш про деталі.

— А потім нервую.

— Прогрес.

Скарлетт штовхнула її плечем.

— Ти нестерпна.

— Але ти мене любиш.

— На жаль.

Медісон притиснула долоню до грудей.

— Це найжорстокіше зізнання в коханні, яке я чула.

— Можу повторити більш романтично.

— Не потрібно. Я вже розчулена.

Скарлетт розсміялася й відправила повідомлення Наталі.

Тепер залишалося дочекатися відповіді.

Вона поклала телефон екраном донизу.

— Готово.

— І що ти відчуваєш?

Скарлетт задумалася.

— Що хочу цього концерту. Але не хочу, щоб він став ще одним способом перевірити, чи достатньо я хороша.

Медісон уважно подивилася на неї.

— Тоді нехай він буде просто концертом.

Скарлетт усміхнулася.

— Ти іноді кажеш дуже прості речі, які я сама чомусь ускладнюю.

— У мене талант.

— У тебе багато талантів.

Медісон підняла брову.

— Наприклад?

Скарлетт підійшла ближче.

— Не змушуй мене демонструвати їх усі до сніданку.

Медісон засміялася, а Скарлетт поцілувала її ще раз.

Цього ранку вони нікуди не поспішали.

Принаймні перші двадцять хвилин.

У студії Медісон знайшла Джессіку біля великого вікна.

Та сиділа з ноутбуком на колінах і слухала одну з ранніх версій їхньої композиції.

— Знову перший варіант? — запитала Медісон.

Джессіка зняла навушники.

— Так. Мені захотілося згадати, як усе починалося.

— Там приспів звучить зовсім інакше.

— Знаю. І я рада, що ми його змінили.

Медісон сіла поруч.

Пісня пройшла довгий шлях від перших рядків до запису, який тепер розглядали для незалежної збірки. Вони сперечалися про окремі слова, ритм, темп і те, як багато болю повинно залишатися в музиці, коли історія вже перестає бути лише про втрату.

Але найбільше Медісон запам’ятала не суперечки.

Вона пам’ятала момент, коли Джессіка пояснила, що не хоче співати про пошук колишньої коханої в кожному обличчі, бо ніколи не робила цього. І момент, коли вони зрозуміли, що можуть зберегти складність почуттів, не змушуючи героїню пісні обирати між минулим і майбутнім.

— Ти знаєш, що мені тепер подобається найбільше? — запитала Джессіка.

— Що?

— Ми не намагаємося довести, що одна з нас мала рацію від самого початку.

Медісон усміхнулася.

— Мені теж це подобається.

— Хоча я досі вважаю, що ти занадто довго захищала перший варіант приспіву.

— А я досі вважаю, що ти занадто швидко хотіла від нього відмовитися.

Джессіка розсміялася.

— Ось. Це вже більше схоже на нас.

До кімнати зайшла Клер із папкою.

— Дівчата, маю оновлення.

Медісон і Джессіка одночасно випросталися.

Клер поклала папку на стіл.

— Композиція пройшла до наступного етапу відбору. Команда позитивно оцінила фінальну версію, особливо те, як змінюється приспів у контексті всієї пісні.

Джессіка прикрила рот долонею.

Медісон відчула, як у грудях розливається тепло.

— То її включать до збірки? — запитала Джессіка.

— Остаточного рішення ще немає, — пояснила Клер. — Але тепер її розглядають серйозніше. Нам потрібно завершити технічну перевірку запису й узгодити строки, якщо команда вирішить рухатися до релізу.