Глава 18 "Тіні Зради"

 Сонце повільно опускалося за горизонтом, забарвлюючи небосхил у яскраві відтінки помаранчевого та пурпурового. Вікторія стояла на терасі палацу Семерхета, вдихаючи тепле повітря, просочене ароматами ладану та свіжих квітів. Вона відчувала, як її серце б'ється в грудях, коли вона думала про майбутній переворот. Навколо неї панувала атмосфера очікування, і це було не тільки через події, що наближається, а й через те, що вона усвідомлювала – її вибір може змінити долю цілого народу.

Анастасія, сидячи на краю тераси, задумливо дивилася на обрій. 

- Ти впевнена, що це правильний шлях? - Запитала вона, не відриваючи погляду від заходу сонця. - Семерхет може втратити все, якщо щось піде не так.

- Я не можу просто залишити його, - відповіла Вікторія, повертаючись до подруги. - Він потребує моєї допомоги. Я знаю, що ми можемо допомогти.

- Хах, так, ми можемо включити в собі функцію "Найчарівніша і найпривабливіша", і вбити ворогів своєю харизмою! - Дуже серйозно сказала Настя.

-Ммм, звучить як план. - У тон їй відповіла подруга.

Сміх дівчат перервав Семерхет, що підійшов до них, його обличчя було серйозним.

- Вікторія, - промовив він глибоким голосом, - Я хочу, щоб ви покинули палац. Мої стражники проводять вас у сусіднє місто.  Тут залишатися зараз небезпека.  Вороги вже збираються біля воріт нашого царства.  Відчуваю, що зрадники навіть ближче до мене, ніж я думав.

- Хто саме задумує переворот? - Запитала Вікторія, її серце стискалося від тривоги.

- Деякі з моїх радників, - відповів Семерхет, його очі палахкотіли гнівом. – Я не можу довіряти їм. Але я маю план...

- Але ж ми можемо допомогти! – перебила його Вікторія.

- Так, звичайно! Ми ж завжди приховували свої військові навички та хитрість стратегів! – обурено прошепотіла Анастасія.

- Ви не просто гості, - сказав Семерхет, дивлячись на Вікторію з ніжністю. – Ви стали частиною мого світу. І я не можу дозволити вам так ризикувати, але і відпустити вас у ваш час я теж не можу.

З сумом промовив фараон, але сповнений рішучості не відпускати Вікторію зі свого життя.

- Навіть не проси! Ми не поїдемо! - з обуренням вигукнула Вікторія. - З нашим досвідом пригод ми й тут знайдемо вихід!

- Звісно, ​​діємо за старою схемою. Доводимо проблему до нервового зриву, і вона сама від нас втікає! - Все не вгамовувалась подруга.

Осудливо подивившись на дівчину, Віка звернулася до царя:

- Який у тебе план? – Вікторія відчула приплив рішучості. Вона знала, що має діяти швидко, щоб запобігти катастрофі.

Семерхет зітхнув, і зрозумівши, що з двома дамами трохи стервозної зовнішності сперечатися марно, нахилився ближче і тихо пояснив свої наміри. Він збирався зібрати своїх вірних прихильників та створити видимість свята, щоб відвернути увагу ворогів. У цей час Вікторія та Анастасія мали таємно підготувати все необхідне для захисту палацу.

Поки вони обговорювали деталі плану, Вікторія раптом згадала амулет Ісіди.

«Ми можемо використати амулет! Він дасть нам силу та захист!» - подумала вона, але вирішила поки що промовчати.

Анастасія подивилася на подругу із занепокоєнням. І зрозумівши про що та думає, з жахом сказала:

- Ти справді готова ризикнути нашим  майбутнім заради всього цього? - Прошепотіла Анастасія обвівши руками простір навколо них.

Вікторія зустріла погляд Анастасії та посміхнувшись відповіла:

- Я готова зробити все заради кохання та справедливості. Ми впораємося. Разом.

Настя вражена словами подруги на якийсь час замовкла, але ухваливши якесь важливе рішення у своїй голові, сказала:

- Якщо для тебе він справді настільки важливий, я готова ризикнути всім! - Її очі горіли вогнем рішучості.

Обнявшись, дівчата пішли готуватися до одного з найскладніших випробувань давнини. Випробовуванню розуму та серця.

***********************

 Ніч огорнула Єгипет своїм темним покривом, коли вони почали готуватися до випробування. Кожен крок був сповнений небезпеки, але Вікторія почувала себе сильніше, ніж будь-коли раніше. Вона знала, що попереду на них чекають труднощі, але також розуміла, що разом з Анастасією та Семерхетом вони можуть подолати будь-які перепони.

 Світло зірок висвітлювало їхній шлях, коли вони вирушили назустріч долі, повні надії та рішучості змінити хід історії.

 Світло місяця м'яко освітлювало покої крізь величезні двері тираси, створюючи таємничу атмосферу. Вікторія та Анастасія, повні рішучості, почали збирати необхідні речі для їхнього плану. Вони знали, що часу обмаль, і кожна хвилина на рахунку.

- Нам треба буде розділитися, - запропонувала Вікторія, перебираючи в руках сувої із записами про стратегії захисту. - Я піду до амулету Ісіди, а ти постарайся зібрати наших прихильників.

Анастасія кивнула, але її обличчя видавало на сполох. Атмосфера в кімнаті була розжарена до краю.

- Будь обережна, Віка. Якщо хтось із радників запідозрить тебе, це може скінчитися погано.

– Я знаю. Але я не можу просто сидіти склавши руки, - відповіла Вікторія з рішучістю. - Це не лише про нас, це про майбутнє всього народу.

Семерхет, спостерігаючи за ними, підійшов ближче.

- Я буду з вами на кожному кроці, - сказав він. - Ми повинні діяти як єдине ціле.Якщо хтось із моїх радників запідозрить нас, нам потрібно буде бути готовим до будь-яких наслідків.

Вікторія відчула приплив впевненості від його слів. Вона знала, що Семерхет – сильний лідер і його підтримка надає їй сил.

- Добре, - сказала вона. - Я вирушаю за амулетом. Дайте мені знати, коли ви зберете людей.

- Знайшла з ким залишити свого Семерхета. - З отрутою в голосі прошипіла Анастасія.Свою неприязнь до цієї особи в короні вона й не намагалася приховати. Ревнощі за увагу подруги були сильнішими.