Глава 7

- М-да, як ти це зробила? Тільки не кажи, що це інтуїція! Зізнавайся, ти знала про це пророцтво! - Все не вгамовувала своєї цікавості Віка.

- Добре, не скажу. І ні, я не знала.  Якщо чесно, вони мене здивували.  Я думала, вони нас за інопланетян приймуть, а в них тут якесь пророцтво.

- Чого? Інопланетян? Ні, ну ти звичайно схожа, але мене б одразу розкусили! - сміючись і відбиваючись подушкою від Насті, стрибала по м'якій перині Вікторія.

Так, вам не почулося, саме м'якої і саме перині. Завдяки своїй імпровізації, дівчата отримали цілі покої у своє розпорядження та кілька слуг. А все почалося здавалося б з маячної ідеї Насті, прикинутись вищою расою. Адже всім відомо, що єгиптяни, як і інші цивілізації стародавнього світу, поклонялися і вірили в потойбічні істоти. Але хто ж міг подумати, що існує якесь пророцтво про яке їм і повідали незабаром жителі Єгипту.

Від веселого заняття дівчат відірвало кілька ударів об масивні двері, що пролунали по той бік покоїв. Залишивши нарешті подушки в спокої і прийнявши максимально величний вираз обличчя, вони з гордим виглядом зустрічали непроханого гостя.

Пройшовши крізь перешкоду, що вже розкрилася, жінка зупинилася біля початку величезного килима, і м'яко вклонилася.

- Щось трапилося?  – здивовано помітила Вікторія.  За вікном давно стемніло, а це означає, що всі мешканці палацу вже повинні перебувати у своїх опочивальнях, і бачити третій сон.

- Мене послав до вас сам цар, переконатися, що у вас все гаразд, і ви нічого не потребуєте.

Подруги переглянулися між собою, і явно зробивши однакові висновки все-таки зважилися дізнатися про інформацію, що їх цікавить:

- Хммм, все ж таки є те з чим ти нам можеш допомогти - змовницькі промовила Анастасія, не зводячи очей з дівчини. - Нас дуже цікавить історії та легенди вашої країни, і ми хочемо, щоб ти поділилася з нами своїми знаннями про це.

Дівчину явно щось збентежило в цьому проханні, хоча вона не стала про це говорити. Але все-таки замислившись, вона сказала:

- Насправді, легенд та міфів про Єгипет безліч, я знаю чимало з них, але про найголовніші та загадкові забули навіть самі Єгиптяни.

- Ти зараз про що?  - Заінтриговано запитала Віка.

- Багато про що. Наприклад, як будувалися піраміди? Скільки їм років? І хто ж їхні творці? - Сказавши це як щось звичайне для їхньої епохи, вона подивилася на подруг таким поглядом, ніби вони в чомусь винні.

- Мені здається, чи ці питання маємо ставити ми.  - Подивившись на Вікторію, Настя ледь чутно поставила їй риторичне питання.

- Схоже сучасні історики мають рацію кажучи, що піраміди були побудовані до Єгиптян. Або хтось змусив людей забути це, ще в ці далекі часи. - обвівши кімнату поглядом у тон їй відповіла подруга.

Повільно кивнувши, Настя знову перевела погляд на дівчину, ім'я якої все ще було невідомо.

- А де можна дізнатися про це, чи в кого?

- Звичайні люди нічого не знають, або не пам'ятають.  Жерці - навіть якщо хоч мала частина відома не скажуть.  А-л-е-е-е, якщо так подумати, то можливо фараон єдиний кому відомо більше за інших, не дарма його вважають богом на землі.  - Домовивши фразу до кінця, не запитавши вона знову поклонившись пішла, залишивши дам в здивуванні.

- Так, я думаю, що завтра треба якось розпитати царя, може хоч тоді щось проясниться і ми зрозуміємо, що нам шукати. - Промовивши це Вікторія позіхнула і лягла на м'які перини, які вже встигли втратити тепло їхніх тіл.

Ранок наступного дня настав раптово. Здавалося, дівчата тільки прекрили повіки для занурення в царство морфея, а зараз уже сидять за багато накритим столом. Велика кількість їжі їх вражала: Салати всіх можливих видів. Глечики з вином, молоком і виноградним соком. Різні страви назви яких їм були невідомі, велика кількість риби різних видів, але найбільше здивував різновид випічки. Дівчата навіть припустити не могли, що люди в цій епосі мали такий багатий асортимент страв.

Трапезничали вони на невеликому балконі, вид з якого відкривався на зелені луги з пальмами, і священну річку ніл, що протікала серед них.

- Мд-а-а-а, тут неймовірно. Тільки вид чого вартий, а про атмосферу цього місця я взагалі мовчу. - блаженно прикривши очі та відкинувшись на спинку дорогого крісла промуркотіла Віка.

- Вид і справді заворожує. У балконів завжди була важлива політична та соціальна функція.  У Стародавньому Єгипті фараони, виходячи на балкон, дивилися на своїх рабів і данину, яку для них зібрали подані.  Думаю ці балкони в них не просто місце відпочинку, а ще й місце влади.

Як тільки Настя закінчила свою фразу, біля них опинилася та сама вчорашня незнайомка.

- О, а ось і ти.  Ми якраз хотіли тебе шукати.  Нам потрібно щоб ти провела нам екскурсію палацом та храмами.  - Піднявши свої карі очі в яких таївся непідробний інтерес, Віка промовила це дивлячись на схід стародавнього сонця Єгипту.

                                           ********

 Вони вже збилися рахувати години, проведені у стінах величезного палацу. Ноги трохи підкошувалися, а спина затекла від довгої ходьби. Коридори змінювалися залами, а зали кімнатами. Єдине, що все це поєднувало, були помпезний декор і багата обстановка. До кінця дня втома вже брала своє, дівчата перестали чомусь дивуватися, але замилування від цього не поменшало. Ще через кілька годин подружок нарешті привели до їхньої мети.

Перед їхніми обличчями височіла гігантська споруда, яка начебто була виконана зі скелі, що знаходилась позаду неї.

Це був храм, міць і велич якого змушували перехопити дихання навіть у тих, хто бачить його регулярно. Йшлося про жерців цього місця, саме до них вони й прямували.

 Можливо хоч ці загадкові люди, могли якимось чином пролити світло на таємничий предмет їхнього пошуку.