Їм здалося, що все життя пролетіло перед очима. Навколо темрява, вогкість, купи мерзенного павутиння та пилу, а найстрашніше, що їм довелося пролетіти метрів сім і впасти на щось гидке та м'яке. Щоб це не було, але вони були вдячні за м'яке приземлення.
ГЛАВА 1
-Hello, can we please have two rooms with sea view ( Доброго дня, можна нам, будь ласка, два номери з видом на море), -з посмішкою промовила Вікторія.
- Good morning, of course. Here are your keys. Have a nice holiday (Доброго ранку, звичайно. Ось ваші ключі. Гарного відпочинку), -промовила приємного вигляду адміністратор, яка виглядала як тільки з показу мод. Як і вимагало керівництво готелю. Дівчата піднялися на ліфті разом з ще декількома гостями та опинилися на третьому поверсі престижного готелю. Відкривши свої номери, які поєднувались загальною вітальнею, вони опинилися в дуже приємній атмосфері. У кімнатах були двоспальні ліжка, біля яких був комод, а на стіні навпроти висів телевізор.
-Гооосподе, мені здається, що ця подорож зайняла всі мої сили, -промовила Настя, врізавшись у ароматну постільну білизну.
-О, всесвіт, чому ці рейси такі важкі? -задала риторичне питання Віка.
-Тому що ця криклива дитина не давала спати весь час. Та його стервозна маман, яка навіть не звертала на це увагу, -дуже правдиво зауважила Анастасія, на що Вікторія голосно розсміялася.
-Єдине, що я зараз хочу - це спати! - Вия проговорила Вікторія.
-Краще б їсти! -Як завжди повчально мовила Настя.
-Мені здається, чи ти знову вирішила мене відгодувати? -Не утримавшись, підколола вона подругу.
-Тобі не здається. Так і є! -хрюкаючи від сміху, відповіла Настя.
Дівчатка дружньо розсміялися і пішли приймати водні процедури.
-Не подскользнись! -повчально прокричала Віка.
-Не дочекаєшся! -у відповідь прокричала Настя. -Я ще все-таки хочу побачити піраміди. Інакше навіщо мы сюди взагалі їхали?
-Нуу, може в морі поплавать? -припустила Вікторія.
-Ага, звичайно. Море і в Одесі є, а піраміди тільки тут, -промовила Анастасія, після чого Вікторія почула шум увімкненої води.
-Дякувати Богові, що хоч завтра проведемо день на пляжі, -сказала Віка в тишу кімнати, яку ледве розбавляють шум воды.
*******************
День видався спекотним. Вони вже як тиждень у Єгипті, і лише сьогодні вперше вибралися на екскурсію. Після приїзду автобуса до Гізи їхній гід почав розповідати про споруди стародавнього Єгипту і запропонував вирушити до однієї з найбільших пірамід. Піраміди Хеопса. Найбільша египетська піраміда, пам'ятка архітектурного мистецтва Стародавнього Єгипту; перше і єдине з《Семи чудес світу》, що збереглося до наших днів, і найдавніше з них: її вік оцінювався приблизно в 4500 років.
-Швидше! Не відставай! -Прокричала Віка, поки її подруга фотографувала все поспіль.
-Та біжу я, біжу! -у відповідь крикнула Анастасія.
-Вони вже заходять до піраміди. Хіба не ти мені всю батіг проїла, як хочеш побачити стародавні ієрогліфи та саркофаги! -Підганяючи подругу, не переставала обурюватися Вікторія.
-Ой, не парся! -регоча, відповіла Настя.
Так і сперечаючись, дівчата заповзли до піраміди. Саме заповзли!
-Вауу, дивись! Які милі ієрогліфи! Вони нагадують мені наших домашніх тварин! -тупаючи ніжками, пищала Анастасія.
-Заспокойся! На нас вже косо проглядають он ті араби та працівники, які стоять біля стіни, -прошипіла на вухо подрузі Віка.
Усередині піраміди було тісно і спекотно, а також темно у тих коридорах, які ще не відреставрували. До стін були прикріплені підсвічування та скляні огородження від дуже цікавих туристів. Малюнки, вибиті на стінах, приховували безліч загадок і таємниць, які були відомі лише їхнім творцям.
Задивившись на один із експонатів, вони не помітили, як їхня група пішла в інший коридорах.
-Блин, давай наздоженемо! -сказала Віка.
-Ойй, дивись, а що там? Ходімо подивимося, група все одно нікуди не подінеться, -махнувши рукою в їхній бік, промовила Настя.
-Але там темно, і ще немає ремонту!
-Та ми тільки до кінця стіни дійдемо, і на отой саркофаг глянемо, -як завжди гегеруючи нову ідею, сказала Анастасія.
-Тільки швидко! -відповіла подруга.
Витягнувши з кишені ліхтарики, вони побрели до дуже цікавого, але не менш страшного приміщення. Там стояли стародавні вази та глечики, а саме приміщення було все в павутинні та пилу. На стінах висіли тримачі для старих смолоскипів, які вже не можна було використовувати.
-Клас! Цікаво, а якщо на нього як у фільмах натиснути, до нас під ноги впаде скриня зі скарбами? -цілком серйозно промовила Анастасія.
-Насте, мені здається, що це погана ідея! -передчуваючи щось погане, сказала Віка.
Але Настю було вже не спинити. Вона натиснула на важіль. Не встигнувши навіть слова сказати, дівчата відчули, як земля йде з-під ніг, дихання перехоплюється, а пульс частішає.
Дорогі читачі, книга дуже легка та весела. Ваш автор дуже любить всесвітню історію, тому вирішила написати книгу саме в цій тематиці. Не судіть суворо)) Ця книга для душі та відпочинку✨️
Ваш автор, Анастасія 😉
Відредаговано: 02.11.2024