Pra-04: Шпигун

У Кільці Мовчання не було звуків, лише безкінечний танець замерзлого каміння. Більшого чи меншого, скелястого чи крижаного. Усілякого. Разом воно формувало велетенський астероїдний пояс – найпомітніше скупчення об’єктів в системі червоного карлика GJ 433 (за реєстром Землі).

Але життя було лише на одному з них – схованому в крижаному серці і скованому надсучасною захисною оболонкою технополісі Кріонет – стратегічному форпості Конфедерації.

Чорне небо над Кріонетом було рясно всіяне міріадами небесних тіл: більш помітних – природного походження і менш помітних – штучного. Штучними були тисячі малих спостережних дронів форпоста, що постійно патрулювали найближчі сектори неба. Їхніми комірковими роями керували крупніші одиниці-мисливці з бойовим спорядженням.

674 року за літочисленням Кріонета (1995 рік за земним виміром) на шістдесят шостий земний рік його існування форпост вперше виявили шпигуни Синдикату Ксаркара. Їм це вдалося завдяки віяловому засіванню розвідувальних зондів у дуже широкий сектор 12-Гама. Відтоді серед штучних об’єктів у чорному небі з’являлися і вони.

Спочатку їх були цілі хмари з багатьох сотень одиниць, які прилітали регулярно так, ніби намагалися охопити якомога ширші ділянки космосу, де сам Кріонет не виглядав їхньою виразною ціллю. Це були малозахищені шпигуни-картографи першого покоління. Скелоріанці легко виявляли їх через радіаційний фон двигунів, з непохитним спокоєм спостерігаючи, як дрони-мисливці розпилюють ці незграбні бляшанки на атоми. Іноді їх просто захоплювали і розбирали на запчастини уже на астероїді. Розшифрована сигнатура видавала їх приналежність Ксаркару, дата розробки – між запуском флоту зі Скелори і початком будівництва Кріонету – вказувала на їх специфічне завдання, а виявлені технічні дані були використані для побудови ефективної протидії.

[LOG_UNIT: KRYONET-HUNTER-DRONE-001]

[STATUS: COMBAT-REPORT / LEVEL-1]

[ORBITAL_REF: GJ 433 d / ASTEROID_BELT]

[ЗВІТ: ОДИНИЦЯ-МИСЛИВЕЦЬ]

[ПОДІЯ: ВИЯВЛЕННЯ ТА ЛІКВІДАЦІЯ]

Ідентифікація: невизначена одиниця-шпигун №327.

Аналіз матеріалів: низькоякісний сплав вольфраму/ренію. Технологічна примітивність підтверджена.

Виконання: протокол анігіляції.

Статус цілі: УСПІШНО ЗНИЩЕНА.

Рекомендація: продовжити моніторинг сектора.

Синдикат продовжував надсилати нових картографів, граючи в цю здавалося б безперспективну гру в одні ворота. Та згодом, десь із 892 року Кріонета (2016 рік Землі) кількість шпигунів значно зменшилася, в кращому випадку обмежившись сотнею одиниць. Тепер це були Кса-Тхари або «Тихі Тіні» у термінології ксаркаріанців – кристалічні зонди-міміки із функцією автономного самознищення. Розуміючи прірву у технологіях, Синдикат вдався до технологічного маскування. Поверхня зонда була вкрита піко-структурованим шаром, який нагадував «ліс» з атомних голок. Будь-який фотон – радіохвиля, світло, рентген, що потрапляв на об'єкт, не відбивався, а «заплутувався» у внутрішніх електронних переходах покриття і перетворювався на низькопотенційну теплову енергію. Зонд ставав чорнішим за найтемнішу порожнечу. Термальний камуфляж дозволяв «Тихій Тіні» «прошивати» газ, мінімізуючи іонізацію. Зайве тепло більше не випромінювалося назовні, а спрямовувалося у внутрішній піко-конденсатор – надщільний акумулятор енергії, який зберігав її протягом усієї подорожі. Врешті, завдяки піко-технологіям, поверхня зонда могла змінювати свій магнітний момент. Це дозволяло йому мімікрувати під природний космічний фон: якщо ворожий радар сканував сектор, «Тиха Тінь» спотворювала сигнал так, щоб він виглядав як випадкова флуктуація реліктового випромінювання або звичайний шум міжзоряного газу. Саме складність створення піко-решіток для захисного покриття була головним обмежувачем кількості їх виробництва. Ксаркаріанці могли виготовити корпус за лічені години, але «вирощування» піко-шару, який би не деградував при прискоренні «Тихих Тіней» до 0,144c[1], в спеціальних гравітаційних колодязях Торріона займало земні місяці.

З огляду на ці технологічні удосконалення, скелоріанці стали витрачати більше зусиль на виловлювання цих шпигунів, незважаючи на зменшення їхньої кількості, що неабияк відволікало увагу Субдомена Розвідки: Кріонет. Дрони-мисливці часто просто «губили» їх з виду, якщо не використовували спеціальні активні мітки.

Поява Кса-Рі («Скляних Привидів») – шпигунів Синдикату третього покоління – стала технологічним шоком, до якого скелоріанці виявилися не готовими. Ксаркаріанці здійснили неймовірний стрибок: цикл розробки нового покоління скоротився до менш, ніж тридцяти п’яти земних років – часу, за який скелоріанці лише встигли адаптуватися до «Тихих Тіней». Поки їхні дрони-мисливці методично «зачищали» застарілі хвилі шпигунів першого та другого поколінь, вважаючи периметр безпечним, «Скляні Привиди» вже були на підході. Завдяки комбінованій тязі – фотонним вітрилам, що живилися потужними лазерами, розробленими інженерами Торріона, та ядерно-імпульсним двигунам, на марші вони досягали рекордної для ксаркаріанців швидкості 0,183c[2].

На відміну від своїх «чорних» попередників, нові зонди були висічені з монокристалічного сапфіру. Корпус був огорнутий метаматеріальним плащем – адаптивною оболонкою, яка не просто поглинала світло, а викривляла його навколо об'єкта. Це робило «Скляних Привидів» практично прозорими – візуально та радіолокаційно ідентичними порожнечі. Енергетичний слід настільки відрізнявся від попередніх моделей, що дрони-мисливці не розпізнавали його як ворожий об'єкт, класифікуючи як «природний шум» або «мікрометеорит». Проте, така складність технології унеможливила їх велике серійне виробництво, скоротивши його до малих партій у кілька десятків штук.